Археологи виявили дерев'яну споруду віком 476 000 років: ніхто не знає, хто її збудував

Майже півмільйона років тому - ще до появи найдавніших відомих викопних решток нашого виду - хтось на березі річки в Замбії, де Африка ризикує розколотися на дві частини вздовж нового розлому, взяв кам'яне знаряддя, зробив зарубку на колоді й вставив у неї іншу колоду. Про це пише The Daily Galaxy.

Цікаво, що ці дві колоди лежать там досі, міцно з’єднані одна з одною. Згідно з датуванням навколишніх відкладень, їхній вік становить не менше 476 000 років, що робить їх найдавнішою з відомих дерев’яних конструкцій. Останків самих будівельників на місці знахідки виявити не вдалося.

Колоди знаходилися в заболоченому піщаному ґрунті на річці Каламбо, вище за течією від водоспаду Каламбо - 235-метрового водоспаду, розташованого на кордоні Замбії та Танзанії. У 2019 році група дослідників під керівництвом Ларрі Бархема з Ліверпульського університету виявила ці об’єкти, а згодом описала знахідку в журналі Nature.

Верхнє колода - фрагмент дерева роду Combretum довжиною близько 1,4 метра, із загостреними кінцями. Воно лежить на більшому стовбурі під кутом 75 градусів. У місці їхнього стику на верхньому колоді є U-подібна виїмка довжиною 13,2 см і шириною 11,4 см, вирубана поперек волокон деревини.

Відзначається, що при збільшенні у виїмці видно сліди рубки та вискоблювання, залишені кам’яними знаряддями. На думку дослідників, це було зроблено навмисно: за допомогою вискоблювання та обробки теслом колоди були підігнані одна до одної, утворюючи єдину конструкцію. Нижній стовбур також був відповідним чином оброблений.

"Таке розташування не дає верхньому колоду зміщуватися в сторони, забезпечуючи стійкість усієї конструкції... Це відкриття перевертає наші уявлення. Я й уявити не міг, що предки Homo sapiens були здатні планувати щось подібне", - сказав Бархем.

Датування піску навколо деревини

Важливо, що радіовуглецевий аналіз тут застосувати неможливо: вік усіх зразків деревини перевищує 50 000 років - межу можливостей цього методу. Тому дослідники визначили вік піску, застосувавши метод люмінесцентного датування, який дозволяє встановити, коли мінеральні зерна востаннє піддавалися впливу сонячного світла.

Співавтор дослідження Джефф Даллер з Університету Аберістуїта разом із колегами проаналізував 16 зразків піску. Для найглибших шарів, у яких було знайдено колоди, середній вік становив 476 000 років (з похибкою близько 23 000 років). Ця оцінка є консервативною: якщо врахувати відому втрату сигналу в зернах польового шпату, вік збільшиться приблизно до 554 000 років.

Як повідомив Бархем, до цього відкриття найдавнішою відомою дерев’яною спорудою вважалася будівля віком близько 9 000 років. А найдавнішим дерев’яним артефактом загалом залишається фрагмент відполірованої дошки, знайдений в Ізраїлі (на стоянці Гешер-Бенот-Яаков) - його вік перевищує 780 000 років.

Клин, палиця-копалка та оброблене колода

Цікаво, що на тій самій ділянці берега річки було виявлено ще чотири дерев’яні предмети, що зазнали обробки, зокрема клин і палицю-копалку. Один із них являв собою фрагмент стовбура дерева зі ступінчастими слідами рубки на обох кінцях. Під час експериментів дослідникам вдалося відтворити ці сліди, рубаючи свіжу деревину в’яза за допомогою кварцитового сокири, закріпленого в дерев’яній ручці.

Деревина рідко зберігається так довго. У даному випадку постійно високий рівень ґрунтових вод підтримував колоди в насиченому вологою стані, ізолюючи їх від доступу кисню. Ще в 1950-х і 1960-х роках дослідники знаходили тут дерев’яні фрагменти - зокрема, колоду довжиною 165 сантиметрів із подібним жолобом, - однак тоді не вдалося ані довести, що їх обробляли вручну, ані точно визначити їхній вік. Археологиня з Редінгського університету Аннеміке Мілкс, яка не брала участі в цьому дослідженні, зазначила:

"Це важливе вікно, що дозволяє зазирнути в те, на що були здатні люди того часу".

Платформа над затопленою заплавою

Згідно з висновками дослідників, знахідки відносяться до періоду, коли басейн річки Каламбо був вкритий лісом - приблизно від 470 000 до 274 000 років тому. На періодично затоплюваному річковому березі життя було б значно простішим за наявності піднятої платформи - чи то настилу, чи то основи для житла.

Важливо, що ця конструкція також вказує на важливу технічну концепцію: об’єднання двох або більше елементів у єдине ціле. Автори дослідження розглядають це як попередника технології насадження - практики кріплення кам’яних знарядь на рукоятки. Бархем пояснив:

"Знахідки біля водоспаду Каламбо свідчать про те, що ці гомініди, подібно до Homo sapiens, були здатні перетворювати навколишнє середовище, створюючи штучні споруди".

Особистість будівельників залишається загадкою

Оскільки на місці розкопок не було виявлено людських останків, питання про те, хто саме звів цю споруду, залишається відкритим. Бархем припускає, що це могли бути представники виду Homo heidelbergensis (гейдельберзька людина) - наші давні родичі, які жили приблизно 700 000-200 000 років тому,

їхні скам’янілості вже знаходили в інших частинах Замбії. Вчений також згадав серед можливих авторів Homo erectus (людину прямоходячу).

"Нам властиво думати, що все складне й винахідливе - справа рук виключно нашого виду, але це досить самовпевнено", - додав він.

Наразі колоди проходять консервацію в Йоркському археологічному фонді (Велика Британія). Згодом їх повернуть до Замбії, де вони зберігатимуться в Музеї Лівінгстона.

Новини археології

Один домовласник у Єгипті вирішив звернутися до місцевої влади - і не дарма: під час розкопок, що відбулися після цього, крім гранітної брили, було знайдено голову заввишки близько півтора метра, що належала колосальній статуї фараона Рамзеса II.

Вас також можуть зацікавити такі новини:

• У Лондоні розгадали загадку стародавнього поховання: хто міг лежати в римському саркофазі
• Приховані відбитки на теракотовій армії розкрили таємницю, якій 2200 років
• Забуті зразки ґрунту з Гренландії через 60 років вразили вчених