Чому в Азовському морі є акули і чи справді воно може перетворитися на сіль, - науковці

Азовське море солонішає через низку факторів і у далекому майбутньому може стати місцем, у якому наші нащадки видобуватимуть сіль. Доктор технічних наук, професорка кафедри екології Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, географ, гідролог та  гідрохімік Людмила Архипова пояснила УНІАН, чому солоність Азовського моря змінюється.

У ЗМІ поширилася інформація, що через зростання солоності в Азовське море почали запливати види риб, характерні для Чорного моря, зокрема, акула-катран. Кандидат біологічних наук, доцент кафедри екології Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу Максим Височин прояснив ситуацію щодо заходів у Азовське море акул-катранів. Вчений зазначив, що у цьому немає феномену, оскільки цих хижих риб завжди фіксували у водах Азовського моря.

Детально про те, як змінилося Азовське море, пояснила Людмила Архипова.

Відео дня

Чи правда, що Азовське море стрімко солонішає й уже майже зрівнялося з Чорним за солоністю? Чому Азов солонішає - це наслідок російського втручання у водний режим (менше прісної води з Дону) чи й природні чинники (зміна клімату, маловоддя)?

Екосистема Азовського моря формувалася упродовж тисячоліть, і воно насправді солонішає. По-перше, це його природний процес, оскільки Азовське море – це мілководне море. Середня глибина цього моря від 8 до 11 метрів, а максимальна не перевищує 15. Тому вода дуже швидко прогрівається. 

Оскільки ми зараз живемо у період глобального потепління клімату, і вже доведено дослідженнями, що середня температура за останні 50 років підвищилася майже на 2 градуси, то, звісно, випаровування з поверхні Азовського моря відбувається набагато швидше, і солоність підвищується. Це одна з причин.

Друга причина – Азовське море стало отримувати менше прісної води з річок, зокрема з найбільших з них Дон та Кубань. Ще в середині минулого століття на Дону побудували велике Цимлянське водосховище. І саме воно спричинило так звану умовну екологічну катастрофу Азову, оскільки до побудови водосховища море мало середню солоність на рівні 11 проміле. 

Через 25-30 років після спорудження Цимлянського водосховища солоність Азовського моря підвищилася до 13 проміле (за деякими даними, у багатьох районах вона сягає 14-16 проміле і навіть вище). Точних даних щодо нинішнього середнього рівня солоності Азовського моря немає, оскільки у період російської окупації досить складно проводити виміри.

Щодо того, чи досягла солоність Азовського моря рівня солоності Чорного, сьогодні складно стверджувати, оскільки останні 5 років дослідження обмежені з-за військових дій, до того ж в різних місцях солоність може бути різна. Але середня солоність Азовського моря на нашу експертну думку ще не досягла рівня солоності Чорного (вона становить 17 проміле).

Що це означає для унікальної природи Азову?

Саме підвищення солоності спричинило зменшення біорізноманіття, кількості видів і обсягів риби практично вполовину. Всередині минулого століття до підвищення рівня солоності в Азовському морі водилося приблизно 140 видів різних риб, і море вважалось найпродуктивнішим в світі за кількістю риб на одиницю площі. Азовське море у XX столітті годувало рибою майже увесь Радянський Союз. На даний момент кількість видів і підвидів риб зменшилася майже наполовину до 70-80, при цьому кількість видів, які мають хоч якесь промислове значення, тепер вимірюється одиницями

Наскільки винна саме окупація в тому, що Азовське море солонішає?

Російська окупація напряму мало впливає на зростання рівня солоності, оскільки це і глобальний процес, і наслідок техногенного впливу на екосистему за радянських часів (побудова Цимлянського водосховища). Швидше за все, те, що зараз коїться в Азовському морі через окупантів – зокрема, знищення кораблів, розливи нафтопродуктів, вибухи в акваторії – це все більше впливає на біорізноманіття, ніж на рівень солоності.

Чи можна це зупинити чи повернути назад - після деокупації відновити водний режим і солоність? Чи зміни вже незворотні, і Азов стане "другим Чорним морем"? Що втратить Україна, якщо так?

Підвищення солоності Азовського моря – це більше історичний геологічний процес. Подібним чином понад 300 мільйонів років тому утворювалися соляні відклади в районі Бахмута і Соледара (міста у Донецькій області, тимчасово окуповані росіянами). Колись на території, яку зараз займають ці міста, було мілке море, з нього випаровувалася вода, і залишалися соляні відклади. Так само у місцях, де був океан Тетіс, на нинішній території Прикарпаття та Закарпаття також утворилися соляні відклади. 

Подібні процеси відбуваються у Сиваші – це велика затока, відділена від Азовського моря Арабатською стрілкою. Ця затока має глибину менше ніж 1 метр та відрізняється надзвичайно високою солоністю (коливається від 22 до 260 проміле) і фактично у наш час можна побачити, як там утворюються соляні відклади. 

У дослідженнях вчених, зокрема Київського університету ім. Тараса Шевченка йдеться, що коливання клімату від похолодання до потепління відбуваються упродовж тисяч років. Вчені зазначили, що ми зараз живемо саме приблизно у середині періоду глобального потепління (становить 300-500 років). Дослідники з’ясували, що підвищення температури у цей період не виходить за межі максимального потепління, яке спостерігалося за останні 5 тисяч років в Україні.

Цей період потепління поділяється на кілька етапів:

• вологий та тепліший;
• сухіший та тепліший. 

Оскільки ми живемо приблизно посередині періоду нового глобального потепління, у перспективі солоність Азовського моря буде збільшуватися. 

Я прихильник тієї теорії, що не людина підкорює природу, а ми маємо пристосовуватися до природи, бути її частиною і, можливо, змінювати своє господарювання відповідно до вимог природи. На мою думку, повернути назад рівень солоності Азовського моря нереально і незрозуміло, наскільки це потрібно. Оскільки спершу потрібно зрозуміти, для чого це необхідно. Якщо це зробити для збільшення біорізноманіття, то його зростання можна домогтися штучним шляхом, наприклад, заселити іншими видами риб.

Тому я думаю, що ми просто маємо пристосуватися до тих вимог, які нам ставить природа та адаптуватися до змін клімату, які ми навряд чи зможемо відвернути. Процес засолення триватиме тисячі, а може і мільйони років. Можливо, через мільйон років на місці Азовського моря будуть соляні відклади і наші нащадки там видобуватимуть сіль. 

Якщо ми розглядаємо ближчу перспективу, наприклад 10 років та можливу деокупацію, то Україна може втратити деякі види риб, але перейти на ті, які пристосовані до життя у солонішій воді. У разі звільнення території ситуацію в морі можна дещо покращити завдяки людській діяльності, наприклад, збільшити біорізноманіття риб та отримувати зиск (йдеться про промислову адаптацію та зариблення видами, стійкими до високої солоності) - і годувати рибою не лише Україну, а й трохи Європу. Теоретично це можливо.

Акули в Азовському морі

Детально про ситуацію з морськими хижаками розповів Максим Височин.

В Азовському морі фіксують акул-катранів. Як так сталося, що вони там опинилися? Як хижаки вони виїдатимуть місцеву рибу?

Те, що акул-катранів фіксують в Азовському морі, - не феномен. Це досить звичайне явище: акул-катранів регулярно там фіксували. Катран – це невелика акула, яка природно мешкає в Чорноморсько-Азовському басейні. Її постійні запливи в Азовське море спостерігалися завжди. 

Катран – дійсно хижий вид риб, він переважно харчується хамсою і мерлангом – невеликою рибою. В Азовському морі хамси досить багато, через що ці акули імовірно туди заходили. 

Акула-катран тяжіє до більш солоних і прохолодних вод, а Чорне море солоніше і холодніше, ніж Азовське, тому у Чорному морі популяція цих риб була чисельнішою. Можливо, частота заходів або чисельність катранів в Азовському морі останнім часом збільшилась, але, щоб підтвердити чи спростувати це припущення, необхідно провести систематичні наукові дослідження.

Поява акул звучить тривожно, але катран безпечний для людей. Проте наскільки швидко акули можуть поширитися в Азові і кому реально загрожують? Чи не прискорять вони руйнування екосистеми?

Я не думаю, що акули-катрани зможуть швидко збільшити свою чисельність в Азовському морі. Це хижі риби, які займають високий трофічний рівень у морських екосистемах. Їхня чисельність залежить від багатьох чинників, зокрема наявності кормових ресурсів, температури й солоності води та умов розмноження.

Варто також враховувати, що катран – вид із досить повільним відтворенням, який пізно досягає статевої зрілості, а розвиток потомства в організмі самки триває близько двох років. Тому швидке збільшення чисельності цих акул унаслідок розмноження малоймовірне. Водночас їхня кількість у морі може змінюватися внаслідок міграцій із Чорного моря.

Звичайно, катрани як хижаки можуть впливати на чисельність риб, якими живляться. Однак це природний екологічний процес. Місцеві види риб мають певні пристосування, які допомагають їм уникати хижаків, хоча це, звісно, не виключає впливу хижацтва на їхню чисельність.

Поки що я не бачу підстав стверджувати, що "поява" катранів може прискорити руйнування екосистеми Азовського моря. Це не чужорідний вид для Азово-Чорноморського басейну, а природний учасник його харчових ланцюгів, заходи якого в Азовське море відомі давно. 

Водночас оцінити можливий вплив збільшення його чисельності на місцеві популяції риб можна лише за результатами спеціальних досліджень. На мою думку, значно серйознішу загрозу для екосистеми Азовського моря становлять зміни його гідрологічного режиму, підвищення солоності, забруднення та інші антропогенні впливи, зокрема пов'язані з воєнними діями.

довідка Людмила Архипова Доктор технічних наук, професорка кафедри екології Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, географ, гідролог та гідрохімік

Працює в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу з 1995 року. За цей час перебувала на посадах інженера, наукового співробітника, аспіранта, асистента, доцента, завідувача кафедри. 

Понад 25 років професійного досвіду. Виступала в якості експерта у проєктах оцінки впливу на навколишнє середовище гірськолижних туристично-рекреаційних комплексів "Буковель", "Бистриця", "Чорногора", «Свидовець», у проєктах оцінки впливу на навколишнє середовище нафтових і газових родовищ у Карпатському регіоні, виконавця «Наукових еколого-експертних оцінок проєктів будівництва малих ГЕС в Карпатському регіоні» та ін.

довідка Максим Височин Кандидат біологічних наук, доцент кафедри екології Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу

Працював головним спеціалістом відділу екології та раціонального природокористування виконкому Краматорської міськради, директором національного природного парку «Дворічанський», провідним науковим співробітником науково-дослідного відділу регіонального ландшафтного парку «Краматорський», доцентом кафедри прикладної екології, хімії і охорони праці Донбаської національної академії будівництва і архітектури, керівником НДР № 21-24 ПЕКХОП «Моніторинг природних екосистем крейдяних схилів України».

Є членом науково-технічних рад національного природного парку «Дворічанський» і національного природного парку «Слобожанський».

Вас також можуть зацікавити новини:

• На Одещині помітили ластівок, які не відлетіли до теплих країв: орнітолог назвав причини
• Біля української антарктичної станції зафіксували аномальне потепління: що це спричинило
• Легендарний лайнер, довший за "Титанік", затоплять біля Флориди: для чого це потрібно