Сонячна супербуря пробила захисний бар’єр Землі: супутник зафіксував наслідки

Під час сонячної супербурі в травні 2024 року високоенергетичні електрони перетнули межу внутрішнього радіаційного поясу Землі, яку раніше вважали непроникною. Як повідомляє tech.wp.pl, незвичне явище зафіксував японський супутник Arase.

Команда дослідників під керівництвом Йосідзумі Мійосі з Університету Нагої довела, що екстремальні явища космічної погоди здатні долати магнітний захист Землі.

"Ми показуємо, що за екстремальних умов космічної погоди цей бар’єр можна порушити", – написали автори в науковій роботі.

Пояси Ван Аллена – це дві тороїдальні області навколо Землі, заповнені високоенергетичними частинками. Електрони з надзвичайно високою енергією становлять небезпеку для супутників на низькій навколоземній орбіті, а також створюють додатковий радіаційний ризик для астронавтів, зокрема тих, хто перебуває на космічних станціях. Такі частинки можуть проникати крізь захисні оболонки та пошкоджувати електроніку.

У 2014 році дані, зібрані зондами Van Allen Probes, виявили чітку межу на відстані приблизно трьох радіусів Землі від її центра. Її описали як непроникну. Однак уже у 2018 році науковці припустили, що така особливість може бути пов’язана з короткочасністю геомагнітних бур.

У травні 2024 року Сонце спричинило геомагнітну бурю найвищого класу G5. Через зменшення щільності плазмосфери виникли умови для утворення особливих електромагнітних хвиль, які називають chorus waves.

 "Після перетворення на звук вони нагадують спів птахів", – пояснив Мійосі.

Цього разу хвилі не розсіювали електрони, а, навпаки, прискорювали їх усередині так званого бар’єра.

Супутник Arase, який із 2017 року досліджує радіаційні пояси Землі, під час згасання бурі зафіксував зростання потоку електронів з енергією близько 3 МеВ більш ніж у 5000 разів порівняно з рівнем до цієї події. Спочатку з’явилися частинки з нижчою енергією, приблизно через 12 годин – з вищою, а через добу – електрони з енергією понад 3 МеВ. Така послідовність свідчить про те, що частинки прискорювалися безпосередньо в цій області.

Просторовий розподіл потоку частинок сформував чіткий максимум біля межі, після чого поширився всередину та назовні. Підвищений рівень потоку зберігався місяцями: його зниження фіксували аж до жовтня 2024 року, поки наступна геомагнітна буря не порушила вимірювання.

"Ці знання мають вирішальне значення для оцінки ризиків для космічних апаратів і вдосконалення прогнозів космічної погоди", – підсумував Мійосі.

Інші новини зі світу науки

Раніше повідомлялося, що астрономи, можливо, виявили перший природний супутник за межами Сонячної системи. Завдяки спостереженням науковці знайшли ознаки існування величезного тіла, схожого на Місяць, у зоряній системі CD-35 2722. Особливість цього об’єкта полягає в тому, що він обертається не навколо планети, а навколо масивнішого небесного тіла, яке, однак, недостатньо велике, щоб стати зіркою.

Також на Місяці знайшли дивну величезну діру і ніхто не знає, що ховається всередині. Йдеться про яму Маріус-Хіллз, яка має глибину 45 метрів і діаметр 91 метр. Ця яма могла утворитися внаслідок діяльності древніх вулканів, які колись вирували на поверхні Місяця.

Вас також можуть зацікавити новини:

• Метеорит, знайдений у Сахарі, виявився уламком Марса віком 4,1 млрд років
• У 1961 році США відправили в космос 480 мільйонів мідних голок: до чого це призвело
• Телескоп NASA може впасти на Землю вже за кілька днів: врятувати його не вдалося