Від золотих років Шумахера до рекордів Ферстаппена: найдомінантніші чемпіони Формули-1

Уже на найближчому Гран-прі США постане питання про дострокове здобуття титулу Андреа Кімі Антонеллі. І хоча шанси покинути Остін уже в статусі новоспеченого чемпіона світу мають скоріше математичний характер, більшість експертів сходяться на думці, що "офіційна коронація" молодого італійця – лише питання часу.

А поки більшість шанувальників автоспорту, затамувавши подих, очікують на візит Формули-1 до "Штату самотньої зірки", ми пропонуємо вам поглянути в минуле та згадати найяскравіші моменти дострокового святкування перемоги в сезоні.

Читайте також : Феномен Кімі: як 18-річний Антонеллі переписав історію Формули-1 в Японії

За 2 гонки до кінця

Аж 16 разів в історії Формули-1 чемпіон визначався за дві гонки до кінця загальної дистанції. І ці сезони могли бути абсолютно різними за своїм характером.

Льюїс Гамільтон здобуває третій чемпіонський титул на Гран-прі Мексики 2017 року Getty Images

Так, титули Льюїса Гамільтона у 2017 та 2018 роках були здобуті в запеклій боротьбі з Себастьяном Феттелем, тоді як сезон 2019 року пройшов під повним контролем того самого Льюїса.

Варто відзначити неймовірний успіх Альберто Аскарі у 1952 році, який, за винятком гонки Інді-500, що входила до чемпіонату Формули-1 лише офіційно, виграв усі інші заїзди, у яких взагалі брав участь. А цифра 2 фігурує лише через короткий календар, що складався з 8 етапів.

Також особливе значення дострокове чемпіонство мало для Нікі Лауди в сезоні 1977 року. Довівши всім, що він так само швидкий після аварії, яку пережив роком раніше, він одразу після офіційного закріплення титулу покинув команду Феррарі, стосунки з якою були остаточно зіпсовані, і просто не приїхав на два етапи, що залишилися.

Читайте також : Фото Попри страшну аварію та нелюбов Енцо Феррарі: як Нікі Лауда завоював другий титул Формули-1

Також за дві гонки до кінця святкували перемогу Хуан Мануель Фанхіо (1954 та 1957), Джек Бребам (1960 та 1966), Джекі Стюарт (1973), Маріо Андретті (1978), Джоді Шектер (1979), легендарний "Професор" Ален Прост (1993), Міхаель Шумахер (1995), Фернандо Алонсо (2005) та Макс Ферстаппен (2024).

За 3 гонки до кінця

Випадків завоювання титулу за три етапи до кінця чемпіонату було вже відчутно менше, а саме – сім. Як правило, такі сезони вже схилялися до домінування одного гонщика, при якому ще до середини дистанції все було зрозуміло.

Причому й тут можна відзначити особливий випадок 2013 року, коли перші десять етапів відрізнялися досить запеклою боротьбою одразу чотирьох команд – Ред Булл, Феррарі, Мерседес і Лотус.

Однак згодом виробник шин "Піреллі" повернув гуму минулого зразка, що призвело до дев'яти перемог поспіль Себастьяна Феттеля, який на Гран-прі Індії достроково став чемпіоном світу.

Себастьян Феттель святкує чемпіонство у 2013 році Getty Images Читайте також : Відео Фото Два 4-разових, перемоги та скандали: якою була епоха Крістіана Хорнера в Ред Булл

І ще троє гонщиків, чиї прізвища надзвичайно гучно звучать в історії Формули-1, одразу двічі відзначалися "офіційною коронацією" за три етапи до кінця – Льюїс Гамільтон (2015 і 2020), Джекі Стюарт (1969 та 1971) і Джим Кларк (1963 та 1965).

А далі на нас чекають чотири найяскравіші випадки "театру одного актора".

Себастьян Феттель, 2011: 4 етапи до кінця

Сезони 2010-2013 загалом стали справжнім піком слави легендарного конструктора болідів Едріана Ньюї, затьмаривши навіть успіхи його машин у 90-х. Саме цьому інженеру приписують заслуги в домінуванні машин Ред Булл на початку 2010-х.

І хоча фанати Формули-1 досі сперечаються про події тих років, статистика пам'ятає насамперед гонщиків, і саме ім'я Себастьяна Феттеля чотири рази поспіль було вигравіювано на чемпіонському кубку. Але наша тема стосується сезону 2011 року.

Себастьян Феттель виштовхує Дженсона Баттона на траву під час Гран-прі Японії 2011 року Getty Images Читайте також : Себастьян Феттель: самозванець чи великий чемпіон?

Вже після перших етапів було зрозуміло, що той рік стане для німця легкою прогулянкою до другого титулу. І вже на Гран-прі Японії, за чотири етапи до кінця сезону, він досяг бажаного.

Причому сама гонка на Судзуці була чистою формальністю: до Країни Вранішнього Сонця Себ приїхав, випереджаючи найближчого суперника на 124 очки, і йому потрібно було набрати всього 1 заліковий бал, щоб серед сакур офіційно одягнути корону.

Найджел Менселл, 1992: 5 етапів до кінця сезону

На початку 1992 року Найджел Менселл мав репутацію дуже швидкого, але патологічно невдачливого гонщика.

Якби доля була хоч трохи прихильнішою до нього, Айртон Сенна, Нельсон Піке і навіть сам Ален Прост не мали б у своїх колекціях по одному титулу. Детальніше про "страждання" "Біг Найджа" ви можете прочитати в окремій біографічній статті.

Читайте також : Фото "Британський Лев" або історія тернистого шляху Найджела Менселла у Формулі-1

Однак у сезоні 1992 року Менселл нарешті отримав винагороду за всі минулі негаразди: йому дістався легендарний болід "Вільямс FW14B" – фактично найтехнологічніша машина в історії Формули-1, на якій просто неможливо програти.

Втім, навіть маючи "золотий квиток" у руках, Найджелу доводилося не так вже й легко: час від часу з ним продовжували траплятися "чудеса", на кшталт раптового проколу колеса на Гран-прі Монако.

А найголовніше – щоб скористатися шансом усього свого життя, йому доводилося пілотувати, борючись із сильним болем у нозі, яка потребувала хірургічної операції.

Найджел Менселл на подіумі Гран-прі Сан-Марино 1992 року Getty Images

Проте "Біг Найдж" не тільки зміг нарешті стати чемпіоном, а й встановив безліч рекордів, серед яких 9 перемог за один рік та завоювання титулу за 5 гонок до кінця сезону.

Макс Ферстаппен, 2023: 5,5 етапів до кінця сезону

Уже в 2022 році Макс Ферстаппен показав неймовірний виступ і став чемпіоном за чотири гонки до кінця сезону. А в 2023-му до гоночного таланту нідерландця додалася й найшвидша машина пелотону, що створило надзвичайний (щось подібне було в 1992-му та 2004-му) симбіоз найкращого боліда та гонщика своєї епохи.

Рекорди падали один за одним: 19 перемог за сезон, що склало небувалі 86% від можливої кількості, 21 подіум (95,5%), а також нова серія з 10 виграних етапів поспіль. А закінчилося все це нічим іншим, як ситуацією, яка викликає питання: "А як це взагалі рахувати?".

Макс Ферстаппен стає чемпіоном світу у 2023 році Getty Images

Справа в тому, що свій третій титул Макс завоював посеред* спринтерського заїзду в Катарі. Таким чином, до кінця чемпіонату залишалося 6 основних гонок (включно з недільною в самому Катарі), але лише 5 повних Гран-прі.
*Примітка: боротьба офіційно завершилася в той момент, коли Серхіо Перес зійшов з дистанції

І саме через це спірне статистичне питання в даному рейтингу з'явилося число 5,5.

Міхаель Шумахер, 2002: 6 етапів до кінця сезону

"Кожен із нас – продукт своєї епохи. І лише небагато хто – її уособлення" (с) Міхаель Шумахер.

На початку нульових Міхаель Шумахер став справжнім уособленням не тільки Формули-1, але й, загалом, швидкості: прізвище німця досі залишається загальним поняттям для всіх любителів швидкої їзди.

Читайте також : Фото Його Величність "Червоний Барон": історія легенди Формули-1 Міхаеля Шумахера

"Червоний Барон" став першим із низки домінаторів XXI століття, які здобули довгу серію чемпіонських титулів, попутно виходячи на перше місце за багатьма абсолютними показниками, що до цього належали різним пілотам.

І хоча 2004 рік вважається найкращим у кар'єрі легендарного німця, саме чемпіонат 2002 року відзначився одразу двома "сезонними" рекордами, які зберігаються досі.

По-перше, це унікальне досягнення – фініші на подіумі у всіх Гран-прі чемпіонату. А по-друге – "офіційна коронація" за шість етапів до кінця гоночного календаря.

Міхаель Шумахер стає п'ятикратним чемпіоном світу на Гран-прі Франції 2002 року Getty Images

Слід також зазначити, що на відміну від 2004 року, у 2002-му у Шумі не було машини, яка б перевершувала інших: хоча Феррарі й мала значну перевагу в надійності, але за чистою швидкістю Вільямс був приблизно на тому ж рівні. Сім разів Міхаель стартував позаду суперника на іншій машині, але фінішував стабільно попереду.

Таке безпрецедентне домінування одного гонщика спричинило в "королеві автоспорту" величезну кількість змін у правилах, наслідки деяких із яких відчутні й досі: наприклад, обмеження на кількість двигунів, а також системи нарахування очок, що дають надмірно багато залікових балів за друге місце.

Читайте також : Фото Зміни регламенту, або Як організатори перезавантажували розстановку сил у Формулі-1

Окрім вищезгаданих шести етапів до кінця сезону 2002 року, Шумахер також двічі завоював чемпіонський титул за чотири гонки до завершення сезону – у 2001 та 2004 роках.

Суха математика Гран-прі США

Хоча, як зазначалося вище, Андреа Кімі Антонеллі має шанс покинути Остін чемпіоном, поки що цілих п'ять суперників формально залишаються претендентами на титул.

Першим у черзі на "відсіювання" стоїть Ландо Норріс, і в його випадку ситуація взагалі протилежна: чинному чемпіону, щоб зберегти свій статус, необхідно відіграти у лідера чемпіонату щонайменше 15 очок, що виглядає реальним лише у разі серйозних проблем у вихованця Мерседеса"

"50 на 50" – ймовірність залишитися в грі у Шарля Леклера. З огляду на нинішню різницю в 125 очок питання збереження формальних шансів вирішить очна боротьба монегаска та італійця.

Дещо складніша ситуація з Максом Ферстаппеном: щоб вивести нідерландця з боротьби, Кімі потрібно набрати на 6 очок більше. І з огляду на перемоги лідера Ред Булл у двох минулих гонках, це завдання можна охарактеризувати як "складне, але цілком можливе".

Макс Ферстаппен та Андреа Кімі Антонеллі на подіумі Гран-прі Сінгапуру 2026 року Getty Images

Що стосується Льюїса Гамільтона, то він може зберегти статус претендента навіть у разі перемоги Антонеллі на Гран-прі США. Щоб семиразовий чемпіон вибув із боротьби, лідеру турнірної таблиці потрібно набрати на 14 очок більше.

Ну а найскладніша ситуація для Кімі склалася з Джорджем Расселлом. Щоб "офіційна коронація" відбулася в "Штаті самотньої зірки", Антонеллі повинен виграти гонку і сподіватися, що його напарник набере не більше 2 залікових балів.

Сценарії чемпіонства Антонеллі

Якщо підсумувати дані, зібрані в попередньому розділі, то щоб стати чемпіоном на Гран-прі США, Андреа Кімі Антонеллі повинен перемогти і сподіватися на те, що Льюїс Гамільтон фінішує не вище п'ятої позиції, а Джордж Расселл – не вище дев'ятої. А місця Ферстаппена, Леклера та Норріса позаду італійця вже не матимуть значення.

Отже, якщо не брати до уваги жарти фанатів про те, що Тото Вольфф вимикає болід Расселла, ймовірність завершення боротьби в Остіні виглядає скоріше математичною.

Схід Джорда Рассела зі спринту Гран-прі Сінгапуру, Тото Вольф і Кімі Антонеллі на подіумі Гран-прі Монако Getty Images

А найбільш імовірним моментом "офіційної коронації" вважається Гран-прі Мексики, де питання вже може бути не "скільки очок Кімі потрібно набрати?", а "скільки очок йому потрібно не втратити?".

Якщо ж говорити про так званий "сценарій Росберга"* – у разі, якщо подальші гонки завершаться перемогами Расселла та другими місцями Антонеллі, питання чемпіонства буде вирішено на Гран-прі Сан-Паулу.
*Примітка: У 2016 році Ніко Росберг став чемпіоном після того, як чотири гонки поспіль не вживав активних дій у боротьбі за перемогу – спокійно фінішував другим за своїм головним суперником.

Читайте також : Бий своїх, щоб чужі боялися: найвідоміші протистояння напарників

Але крім аналізу можливих варіантів розвитку гоночних подій не варто забувати й про політику. Хоча директор змагань Стефано Доменікалі активно заявляє, що етапи в Катарі та Абу-Дабі відбудуться, абсолютної впевненості в цьому немає ні в кого.

І існує ймовірність того, що Андреа Кімі Антонеллі може стати першим гонщиком, який виграв титул у перерві між етапами чемпіонату – у момент теоретично можливого прийняття рішення про скасування останніх заїздів.