"Ще два роки Трампа – і Росії кінець": Загородній про нафтову війну США та Starlink

Після проміжних виборів до Конгресу США Дональд Трамп зіткнувся з новими політичними труднощами, а його спроба вплинути на ціни на пальне за допомогою російського дизеля не принесла очікуваного результату. Водночас у Кремлі продовжують сподіватися на домовленості з Вашингтоном, хоча американські енергетичні компанії дедалі активніше витісняють Росію зі світових ринків.

Керуючий партнер Національної антикризової групи Тарас Загородній в ефірі 24 Каналу пояснив, чому вважає Дональда Трампа одним із найбільш антиросійських президентів США, попри його суперечливі рішення щодо України. Він також розповів, як обмеження Starlink можуть вплинути на репутацію американської зброї, чому Кремль ризикує втратити нафтові доходи та що може змінитися після виборів у США.

популярні відео

Чому дизельна угода Трампа провалилася

Дональд Трамп раніше пов'язував проблеми з цінами на пальне з Україною, а тепер заявив, що винен Іран. Чому так змінилася його позиція?

Напевно, концепція змінилася. Насправді він почав говорити про Іран ще приблизно тиждень тому, коли стало зрозуміло, що історія з російським дизелем не спрацювала.

Трамп розраховував, що сама заява про великі майбутні постачання дизельного пального вплине на ринок і допоможе знизити ціни. Але цього не сталося. Ціни не відреагували так, як він сподівався.

Після цього в американських медіа почалася активна критика. Причому відповідну ініціативу засуджували і республіканці, і демократи.

Володимир Зеленський теж активно виступав на американському телебаченні. Зокрема, говорив про роль Ірану в нинішній ситуації на паливному ринку, і це, як не дивно, дуже не сподобалося Трампу.

Приблизно за тиждень тема російського дизеля фактично зникла з його публічних заяв. Тепер він намагається пояснювати американським виборцям, чому зберігаються високі ціни на бензин і дизельне пальне.

До того ж ми досі не знаємо, чи потрапить цей російський дизель до Сполучених Штатів. Подивіться, як танкери змінюють свої маршрути в Атлантичному океані. Я не виключаю, що росіянам зрештою доведеться продавати це пальне десь у Бразилії за значно нижчою ціною.

Трамп хотів швидкого результату, який можна було б показати виборцям. Але замість зниження цін отримав нову політичну проблему, яку тепер змушений пояснювати.

Чи зміняться плани Кремля після виборів у США

Bloomberg повідомляє, що після поразки республіканців на виборах Кремль може посилити удари по Україні. У Москві нібито більше не вірять, що Трамп змусить Київ погодитися на російські умови, тому Путін планує затягувати війну та тиснути на Європу. Наскільки це ймовірно і що тепер зміниться в політиці США?

Bloomberg повідомив те, що й так було очевидно. Путін збирався продовжувати війну незалежно від результатів американських виборів.

Не має принципового значення, чи контролюють республіканці Конгрес, чи в ньому більшість отримали демократи. Російський диктатор не відмовився б від своїх планів через зміну політичної ситуації у Вашингтоні.

Поки Путін перебуватиме при владі, він намагатиметься воювати. Інший сценарій можливий, якщо Україна доведе російську економіку до такого стану, коли Кремль уже не матиме ресурсів для продовження війни.

І тут я бачу проблему в нашому постійному очікуванні рішень інших держав. Ми весь час запитуємо, як зміниться політика США, що робитиме Трамп, як поводитимуться демократи.

А потрібно самим створювати обставини, за яких американцям буде вигідно допомагати Україні.

Зараз для цього виникають досить хороші можливості. І частково їх створив сам Трамп своїми помилками напередодні виборів.

Перша помилка – історія з російським дизелем. Фактично американський президент пішов проти інтересів власного нафтогазового комплексу.

Американські енергетичні компанії не зацікавлені в тому, щоб російська нафта й газ поверталися на міжнародні ринки. Вони самі прагнуть займати ці ринки та продавати власні енергоресурси.

Інтереси України тут значною мірою збігаються з інтересами американських виробників. Коли ми завдаємо ударів по російській нафтовій інфраструктурі, це послаблює конкурента американських компаній.

Саме тому, на мою думку, протягом тривалого часу адміністрація Трампа не створювала Україні серйозних перешкод для атак по російських нафтопереробних підприємствах.

А друга помилка виявилася ще небезпечнішою для самих Сполучених Штатів. Йдеться про обмеження роботи супутникових систем, від яких залежали можливості українських військових.

Історія зі Starlink уже вплинула на сприйняття американських технологій у світі. Тепер у Вашингтоні, за моїми спостереженнями, намагаються перекласти відповідальність за ці рішення одне на одного.

Я припускаю, що політичне рішення могло виходити від самого Трампа. Але відповідальними за наслідки, найімовірніше, спробують зробити Піта Хегсета та Ілона Маска.

Причому Маск, здається, вже розуміє, у якій ситуації опинився. Його роздратування добре помітне за публікаціями в соцмережі X.

Але для України найважливіше навіть не те, кого у Вашингтоні призначать винним. Набагато важливіше, які наслідки ця історія матиме для майбутніх рішень США щодо військової допомоги.

Як Starlink вдарив по репутації американської зброї

Американські військові технології мають попит у світі не лише завдяки своїм характеристикам. Країни купують їх, тому що розраховують на стабільність постачань, довгострокове обслуговування та виконання домовленостей.

А тепер уявіть ситуацію, коли держава придбала американське обладнання, повністю інтегрувала його у власну систему оборони, а потім у певний момент його роботу обмежують через політичне рішення.

Які висновки після цього зроблять європейські країни? Навіщо їм купувати озброєння, якщо вони не можуть бути впевненими, що завтра його використання не заблокують?

Це питання вже не лише українсько-американських відносин. Воно стосується репутації Сполучених Штатів як постачальника військових технологій.

Одним із головних товарів, які Америка продає світові, є безпека. І якщо виникає сумнів, що США здатні гарантувати надійність власних оборонних рішень, це може вплинути на цілі міжнародні ринки.

Для України така ситуація відкриває певні можливості. Ми повинні активніше розвивати власне виробництво озброєння, застосовувати власні технології та продовжувати завдавати ударів по російській території.

Коли американський військово-промисловий комплекс побачить, що Україна здатна самостійно досягати результатів і перемагати за підтримки європейців, ставлення до нас почне змінюватися.

Тоді американські виробники будуть зацікавлені долучатися до цього процесу, а не залишатися осторонь. Адже йдеться про майбутні контракти, репутацію їхнього озброєння та місце на світовому ринку.

Ми повинні використовувати такі обставини у власних інтересах, а не лише чекати, хто переможе на чергових виборах у США.

Американці прагматичні. Коли вони бачать, що певна сторона здатна перемагати, їм значно вигідніше підтримати її.

І наше завдання – зробити так, щоб Сполучені Штати дедалі більше розуміли вигоду від підтримки України. Тоді можливостей ухилятися від виконання домовленостей у Вашингтона буде менше.

Чому Трамп може бути небезпечнішим для Росії, ніж Байден

Ще у вересні російські пропагандисти відкрито говорили, що Кремлю потрібно допомогти Трампу зберегти владу після виборів. Однак республіканці зазнали серйозної поразки. Чому росіяни так розраховували на американського президента?

По-перше, Трамп залишається президентом. Результати виборів до Конгресу не означають, що він завтра залишить Білий дім.

А по-друге, я вважаю Дональда Трампа найбільш антиросійським президентом США за останні 35 років.

І це може звучати несподівано, особливо якщо дивитися на його публічні заяви чи окремі рішення щодо України. Але потрібно оцінювати не лише слова, а й те, як змінюється світова економіка.

Саме за Трампа американці дуже активно почали витісняти Росію з міжнародних ринків нафти й газу. Передусім це стосується Європи.

Раніше Росія отримувала величезні доходи від постачання енергоресурсів європейським державам. Тепер значну частину цього ринку займають американські компанії.

І для Кремля це набагато серйозніша проблема, ніж будь-які різкі висловлювання Трампа.

Без великих нафтових і газових доходів Росії буде надзвичайно складно утримувати свою економіку. А тим більше фінансувати тривалу війну.

На мою думку, Барак Обама та Джо Байден у цьому питанні були значно зручнішими для росіян. Вони робили ставку на зелену енергетику та обмежували розвиток американського видобутку нафти й газу.

Натомість Трамп підтримує розширення видобутку. Американські компанії збільшують свою присутність на міжнародних ринках і витісняють конкурентів.

Наступний великий напрямок – Індія. США можуть посилювати тиск на Нью-Делі, домагаючись скорочення закупівель російських енергоресурсів.

Росіяни сподіваються на домовленості з Трампом, але не враховують, що його економічна політика працює проти їхніх довгострокових інтересів.

Вони говорять про якісь успіхи переговорів в Анкориджі, згадують можливі політичні домовленості. Однак що вони здатні запропонувати американцям?

Нафту? У США є власна нафта, і вони самі хочуть її продавати. Газ? Американські компанії вже активно постачають його на міжнародні ринки.

Тому розмови про великі економічні поступки з боку Росії не виглядають переконливими.

Кремлю, звичайно, вигідна нестабільність у США. Російське керівництво хоче, щоб президент і Конгрес постійно конфліктували, витрачали сили на внутрішні суперечки та менше займалися російською агресією.

Але навіть за таких обставин американські енергетичні компанії нікуди не зникають. Їхні інтереси залишаються тими самими – займати нові ринки й отримувати прибутки.

На мою думку, ще два роки Трампа – і це кінець Росії назавжди. Він уже зробив значну частину роботи, витіснивши її з європейського енергетичного ринку.

Тепер питання полягає в тому, наскільки успішно США зможуть діяти на інших напрямках, передусім в Індії.

Я оцінюю частку Індії приблизно в половину російського нафтового експорту. Якщо Кремль втратить і цей ринок, фінансові наслідки будуть надзвичайно серйозними.

У Росії може не залишитися достатньо коштів не лише для продовження війни, а й для підтримання власної інфраструктури.

І тут інтереси України та американського нафтогазового бізнесу збігаються. Українські удари послаблюють російську енергетичну галузь, а американські компанії мають можливість розширювати свою присутність на міжнародних ринках.

Чи справді Трамп діє в інтересах Кремля

Але російські пропагандисти продовжують переконувати свою аудиторію, що Трамп на їхньому боці. Хіба домовленості щодо російського дизеля не дають їм підстав так вважати?

Я не погоджуюся з таким підходом. І те, про що я говорю, не просто припущення – я спираюся на конкретні економічні тенденції.

Подивіться, що сталося з цією дизельною історією. Трамп намагався терміново знизити ціни на пальне, тому й почав говорити про можливі постачання з Росії.

Але ціни не знизилися. Більше того, ця ініціатива викликала критику всередині США, оскільки суперечила інтересам американського нафтогазового комплексу.

Тому Трамп дуже швидко перестав про неї згадувати.

Російська пропаганда бере окрему заяву американського президента й представляє її як велику перемогу Кремля. Але якщо оцінювати реальні економічні процеси, ситуація виглядає зовсім інакше.

Американські компанії вже значно посилили свої позиції в Європі. США також прагнуть розширювати вплив на енергетичні ринки інших регіонів, зокрема Бразилії.

Саме на ці процеси потрібно дивитися, а не на те, як російські пропагандисти трактують чергову заяву Трампа.

Чи були обмеження Starshield допомогою Росії

Але як тоді оцінювати припинення передавання розвідувальних даних Україні та обмеження Starshield? Хіба такі рішення адміністрації Трампа не допомагали Росії?

Потрібно пам'ятати, що обмеження військової допомоги Україні існували й за попередніх американських адміністрацій.

Після Харківської та Херсонської операцій 2022 року, на мою думку, адміністрація Байдена намагалася стримувати подальше послаблення Росії. Ми стикалися з обмеженнями постачання озброєння та дозволів на застосування окремих американських систем.

Зокрема, тривалий час існували обмеження щодо використання HIMARS для ударів по певних російських цілях, навіть коли йшлося про українські території.

Тому я не вважаю, що суперечливі рішення Трампа потрібно розглядати окремо від усієї попередньої політики США щодо Росії.

Тобто ви вважаєте, що й попередні президенти США ухвалювали рішення, вигідні Росії?

Так. Сполучені Штати протягом дуже тривалого часу були зацікавлені в збереженні Росії як великої держави.

Можна згадати навіть американську допомогу Росії під час голоду наприкінці XIX століття. Пізніше Сполучені Штати також допомагали більшовицькій державі.

Росія тривалий час була для американців важливим елементом міжнародної політики. І це впливало на рішення різних адміністрацій.

Згадайте 2014 рік. Хто обмежував постачання озброєння Україні після початку російської агресії? Тоді при владі були Обама та Байден, а не Трамп.

Тому я не збираюся виправдовувати нинішнього американського президента. Але й не вважаю правильним забувати рішення його попередників.

Водночас саме в адміністрації Трампа я бачу дуже серйозну суперечність.

З одного боку, вона проводить економічну політику, яка руйнує основу російських доходів. З іншого – намагається зберігати можливості для домовленостей із Кремлем і не допустити його повного ослаблення.

Але одночасно досягти обох цілей практично неможливо.

Чого Росії бракує для продовження війни

Якщо адміністрація Трампа водночас послаблює Росію економічно й намагається з нею домовлятися, то чим це може закінчитися для Кремля?

На мою думку, руйнуванням російської економіки. Американці вже зайшли настільки далеко в боротьбі за енергетичні ринки, що повернути все назад буде надзвичайно складно.

Зараз Росії потрібні не заяви про дружбу та не розмови про домовленості в Анкориджі. Їй потрібні гроші.

Я оцінюю її потребу щонайменше у 100 мільярдів доларів живих коштів, які потрібно отримати найближчим часом, щоб стабілізувати фінансову ситуацію.

Але хто їй їх дасть? Китай не збирається просто так фінансувати російську економіку. Європа тим більше не зацікавлена надавати Кремлю такі ресурси.

Відновлення колишніх обсягів постачання нафти й газу до Європи також виглядає практично неможливим.

Навіть якщо в Німеччині є політики, які виступають за повернення російських енергоресурсів, це ще не означає, що їхні плани можна реалізувати.

Потрібно враховувати позицію американських компаній, які вже займають цей ринок. А також позицію України, яка має власні можливості впливати на російську нафтову інфраструктуру та маршрути постачання.

У Кремлі, можливо, сподіваються, що Трамп допоможе повернути втрачені доходи. Але в американців немає причин добровільно відмовлятися від ринків, які вони вже отримали.

Окреме питання – майбутнє великих російських енергетичних компаній. Я вважаю, що американські законодавчі та санкційні механізми можуть ускладнити можливість продажу активів "Роснефти" й "Газпрому" китайським структурам.

Адже Сполучені Штати самі зацікавлені в тому, хто контролюватиме ці активи та як розвиватиметься міжнародний енергетичний ринок.

У підсумку для Росії складається дуже складна ситуація. Її нафтові доходи скорочуються, частина традиційних ринків уже втрачена, а нові великі джерела фінансування знайти дедалі важче.

Україна може посилювати ці проблеми, продовжуючи удари по російській нафтовій інфраструктурі.

І тут знову повертаємося до обмежень Starlink та Starshield. Американська адміністрація спробувала використати залежність України від своїх технологій, але водночас створила серйозні ризики для репутації власного військово-промислового комплексу.

Нам потрібно працювати так, щоб у майбутньому і Конгрес, і президент США були зацікавлені в українських успіхах. А не просто чекати, хто з них наступного разу ухвалить потрібне нам рішення.

Що сталося з танкерами російського дизеля

Із трьох танкерів із російським дизельним пальним, які минулого тижня прямували до США, лише один продовжував рух у напрямку американського узбережжя. За даними MarineTraffic, другий зайшов у Середземне море, а третій змінив пункт призначення на Бразилію. Ще один танкер, який завантажив близько 40 тисяч тонн дизеля в Приморську, очікує подальших розпоряджень. Як ви вважаєте, чи потрапить це пальне до США?

Я думаю, що не потрапить.

Росіяни тепер змушені шукати інших покупців. Не виключаю, що зрештою вони продаватимуть своє дизельне пальне за значно нижчими цінами, можливо, навіть приблизно за половину початкової вартості.

Це пальне стало політично токсичним. І тепер уже питання не лише в тому, хто готовий його купити, а й у тому, наскільки вигідно та безпечно це робити.

Як Трамп пояснюватиме американським виборцям, чому обіцяне російське пальне так і не надійшло?

Це вже проблеми Трампа. Навіщо нам за нього думати? Нехай його адміністрація пояснює, чому взялася за цю історію та не отримала бажаного результату.

До того все для України складалося досить непогано. Нам не створювали таких перешкод для ударів по російській нафтовій галузі, які виникали раніше.

Пригадайте 2024 рік, коли Україна тільки починала активно атакувати російські НПЗ безпілотниками. Тоді адміністрація Байдена дуже різко реагувала на ці удари.

Представники Пентагону навіть наголошували, що нафтопереробні заводи є частиною цивільної інфраструктури. Для України такі заяви створювали додатковий політичний тиск.

Трамп тривалий час не порушував це питання настільки активно. На мою думку, причина полягає в інтересах американських енергетичних компаній, які підтримують Республіканську партію.

Їм не потрібна російська нафта на світових ринках. Вони самі хочуть продавати енергоресурси та заробляти на цьому.

Саме тому Україна повинна використовувати збіг економічних інтересів, який зараз існує.

Росіяни даремно сподіваються, що прихід Трампа автоматично означає вигідні для них рішення. Вони вже раділи його перемозі під час першого президентського терміну, але зрештою отримали зовсім інші результати.

І тепер, на мою думку, вони знову не бачать головного. Економічна конкуренція між США та Росією нікуди не зникла, а в енергетичній сфері вона стає для Кремля дедалі небезпечнішою.

Starlink і Starshield вдарили по репутації зброї США: дивіться відео