Трамп буде змушений допомагати Україні та мочити Росію: Україна диктує нові умови Кремлю та США

Чим зумовлені такі концентровані удари? Змінилася тактика: тепер іде від п'яти до десяти влучань по одному заводу. Москву вони оберігатимуть до останнього, тому пальне забиратимуть у регіонів – хай росіяни сидять на сухому пайку. До того ж українські атаки – це позапланові ремонти, які накладаються на їхні планові. Попереду ще й дефіцит газу для зимового дизелю, тож російську економіку чекає системний колапс. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.

популярні відео

Токсичні танкери та примарні прибутки Путіна

Показовою стала історія з дизельною оборудкою Трампа і Путіна, яка опинилася на межі зриву. Російські танкери з паливом, що рухалися до США, змушені розвертатися в океані. Американські сенатори та губернатори прямо заявили: будь-хто, хто розвантажуватиме ці судна, потрапить під санкції та піде під суд. У підсумку Кремль знову сидить біля розбитого корита.

Тепер це токсичне паливо намагатимуться збути в Африку, Латинську Америку чи Індію, але там вимагатимуть величезних знижок. Даремно в нас розганяли істерику про шалені заробітки Москви за світовими цінами. Кожен день танкера в морі – це оплата команди, фрахту, страховки. Усі супутні витрати просто з'їдять прибуток, і росіяни збуватимуть вантаж за будь-яку ціну, аби лише не вийти в мінус.

Брехня демократів і репутація американської зброї

Тим часом у нас знову радіють перемогам демократів у Конгресі та сподіваються на допомогу. Чим демократи відрізняються від республіканців? Лише тим, що краще й красивіше вміють брехати. Ми чули ці промови ще від Клінтона в 1994 році, коли в нас забирали ядерну зброю, а потім від Обами. Не можна розслаблятися й вішати собі на вуха чужу локшину – вірити треба виключно у власні сили, власну зброю і тиск на ворога.

Ми маємо поставити американців у таке становище, щоб увесь їхній балакучий трендьож перетворився на конкретні дії. Щойно у Вашингтоні побачать, що Україна здатна вигравати війну без американської зброї, потрібні поставки з'являться миттєво, без бюрократії та дебатів у Сенаті. Бо тут одразу ввімкнеться прямий комерційний інтерес їхніх корпорацій.

Трамп уже запустив штангу, підірвавши довіру до американського ВПК після маневрів із відключенням Starlink. Тепер репутація американської зброї підмочена. Ми маємо говорити прагматично: хочете врятувати власне реноме – дайте Tomahawk та далекобійні ракети. Лише ми сьогодні на полігоні під назвою "Росія" визначаємо, чи варто світові купувати вашу зброю.

Взаємні гарантії безпеки: ступор кремлівського режиму

Усі дипломатичні перемовини та поїздки – це необхідна протокольна обгортка. Зеленський формує публічну рамку для отримання ресурсів від Заходу, а паралельно затверджує плани зі спецслужбами – СБУ та ГУР – щодо планомірного знищення Росії. Добрим словом і пістолетом можна досягти значно більшого, ніж просто добрим словом. Якщо США хочуть зберегти Росію, нехай швидше дають нам зброю, поки ми її не добили.

Усі ці виступи кремлівської верхівки – справжнє "шоу шепелявих", яке впевнено деградує у брежнєвські часи. Але Україна загнала їх у ступор абсолютно новим підходом. Москва завжди розуміла "гарантії безпеки" як роззброєння нашої армії та заборону на ВПК, щоб у будь-який момент завдати удару. Натомість Київ висунув зустрічну вимогу: взаємні гарантії безпеки.

Наш статус кардинально змінився. Гарантії може давати лише сильна країна з потужним озброєнням. Знищувати свій ВПК чи скорочувати армію ми не збираємося – ми самі готові гарантувати безпеку Росії, якщо вона забереться геть. У Кремлі від цього розгубилися й тепер надсилають на переговори Мединського з натяками на стамбульські угоди, бо просто не знають, що робити далі.

"Купуй українське" та примус Трампа до дій

Наступ України триває і в Європі. Під час візиту до Німеччини Зеленський показав Мерцу: на Америку більше не можна цілком покладатися, але є вихід. Замість того, щоб купувати американську зброю за шаленими цінами, інвестуйте в українську оборонку. Гасло "купуй українське в нашому магазинчику" дає європейцям реальну безпеку та суб'єктність, а в американського ВПК від такої перспективи вже стоїть скрегіт зубів.

Трампа теж потрібно ставити перед безальтернативним вибором. Усі надії Пєскова на Кушнера чи Віткоффа – це магічне мислення. Інтереси американського нафтового бізнесу та ВПК категорично не збігаються з російськими. Щоб відбитися від звинувачень у роботі на Кремль і не виглядати "агентом Красновим", Трамп буде змушений допомагати Україні та мочити Росію. Іншого способу зберегти своє обличчя в нього немає.