Трамп не поспішає завдати удару по Росії: інтервʼю з Томасом ОʼДоннеллом про таємну гру Білого дому

Дональд Трамп намагається переконати Володимира Путіна домовитися про завершення війни, пропонуючи Москві економічні вигоди. Однак за цими поступками може стояти значно масштабніший задум – відновити ділові відносини з Росією та віддалити її від Китаю. Якщо ж Кремль знову відмовиться від домовленостей, у Вашингтона залишається важіль тиску, здатний серйозно вдарити по російській нафтовій галузі.

популярні відео

Експерт з геополітики та енергетики з Берліна Томас О'Доннелл в ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу пояснив, чому Трамп не поспішає застосовувати санкції проти Москви, як українські удари по російських НПЗ можуть посилити економічний тиск на Кремль та чого насправді прагне Сі Цзіньпін у відносинах зі США.

Коли насправді Трамп почав просувати угоду з Путіним?

Багато людей кажуть, що дизельна угода – це ніщо. Тоді чому Дональд Трамп просуває її всупереч усьому здоровому глузду? Чому він створює таку складну історію навколо угоди, яка, здається, пропонує так мало? Чи це просто шанс заявити, що йому вдалося знизити ціни на пальне?

З поваги до багатьох інших аналітиків, дозвольте мені сказати, що існують різні теорії, і я прислухаюся до них. Очевидно, це має певний стосунок до виборів. Він дуже добре знає, і його міністр енергетики одразу б йому сказав, що це майже не вплине на ціни на дизельне пальне до виборів.

Тож, хіба що це робиться для картинки, можливо, тут є якась візуальна складова, але з огляду на проблеми, які він має з голосами у Сполучених Штатах, це не матиме великого значення. Тому я думаю, що справа в іншому.

І те, про що ми дізнавалися крок за кроком, поступово, полягає в тому, що все це почалося не з дизельної угоди. Насправді це почалося ще у вересні, коли він був на Генеральній Асамблеї в Нью-Йорку. І тоді, за даними New York Times, американські дипломати розмовляли з європейськими дипломатами, пропонуючи розморозити російські кошти і якось поступово почати повертати їх росіянам.

Тож виявляється, що дизельна угода, як я тепер вважаю, була своєрідною вершиною айсберга. Відбувався більш комплексний проєкт, схожий на той, що був, коли він тільки-но обійняв посаду. Протягом перших трьох, майже чотирьох місяців Дональд Трамп був дуже зосереджений на тому, щоб запропонувати Путіну всілякі економічні стимули, які включали нафтові та газові принади, а також пом'якшення санкцій, щоб спробувати змусити його вступити в переговори і укласти угоду щодо України.

Тож він ніби повертається до цього.

Повне інтерв'ю: дивіться відео

Яку приховану гру американський лідер веде проти Кремля?

Але давайте будемо гранично відвертими. Він все ще намагається зробити це через війну Росії в Україні, чи просто хоче знову побудувати ділові стосунки з Путіним і повернутися до нормальної співпраці з Росією?

На це можна подивитися з двох боків. Деякі люди скажуть мені: "Так, він корумпований, але він вже заробив 2 мільярди доларів з того часу, як став президентом цього разу". Тож дизельна угода не додасть до цього багато. Я так не думаю.

Насправді багато людей заходять так далеко, що називають Трампа зрадником української справи або зрадником західної справи опору Росії. І я не думаю, що він проти цього, тому що це частина того образу, який він хоче мати.

Дозвольте мені пояснити. Подивіться спочатку, що він зробив. Як я вже сказав, одне з перших, про що ми знаємо – вони, ймовірно, розмовляли з Путіним раніше, але хотіли підняти це питання, дати знати росіянам, що вони намагаються з'ясувати, чи можна повернути ці гроші в Росію. Всі ті заморожені гроші, які знаходяться переважно в Європі, а частина – у Сполучених Штатах.

Потім він пройшов через цілу низку інших речей. Є дизельна угода, але також він і його переговорники вели переговори з росіянами про те, щоб, можливо, знову запустити газопровід "Північний потік", щоб його купила американська компанія. Знаєте, ця стара історія.

І що дуже важливо, якраз перед цим, трохи більше місяця тому, Сенат і Палата представників нарешті ухвалили законопроєкт, який Ліндсі Грем просував ще до своєї смерті, починаючи з червня минулого року, разом із демократом Річардом Блюменталем. Вони називають це нищівними, драконівськими санкціями проти російської держави.

Ідея полягала в тому, що спосіб нарешті зупинити агресію Росії в Україні, а також в Африці, на Близькому Сході та проблеми, які вона створює для інших у Європі, полягає в тому, щоб вдарити по її фінансах. Вона може робити все це, тому що отримує гроші як сировинна держава. І це переважно не газ, це переважно нафта. Їхній план полягав у тому, щоб зламати це.

Вони ухвалили цей законопроєкт, і Трамп його підписав. Для мене це схоже на речі, які траплялися в минулому. Трамп має в кишені можливість запровадити щось на кшталт 100% мит і вторинних санкцій проти 5 провідних країн, які купують російську нафту, разом із кампанією проти нафтопереробних заводів, яку проводить Україна.

За моїм аналізом, і я говорю про це вже півтора року, це б розчавило російську нафтову систему, особливо якщо це станеться в холодну погоду. Це б їх зруйнувало, вони б не змогли експортувати нафту, ми говоримо про 3,5 – 4 мільйони барелів. Це б зруйнувало нафтові родовища в Західному Сибіру, якби їх довелося зупинити, особливо взимку.

Тож він мав це у своїй кишені, і він робив це раніше, коли мав санкції проти "Роснафти" та "Лукойлу" майже рік тому. Але коли він мав їх у кишені, він зробив щось подібне. Він тримав це в таємниці. Він не використав їх. Він пішов до Путіна. І ми вважаємо, що він сказав йому: "Слухай, у мене є ці санкції. Вони справді погані для тебе. Я не хочу робити це з тобою".

І він видав усю цю тираду про те, що Росія має бути частиною Європи, що ми могли б вести бізнес, ми могли б інвестувати трильйон доларів. "Забудь про Україну, забудь про її завоювання і так далі. Насправді, у мене є пан Зеленський, він укладе з тобою якусь угоду, це буде не так вже й погано. Зупинись". І він попередив їх.

І тоді вони влаштували цілу шараду, Путін з Лавровим: "О, можливо, ми зустрінемося з вами в Угорщині" і так далі. Але врешті-решт вони нічого не зробили. І в кінці Трамп сказав: "Гей, я спробував усе". А потім він запровадив санкції, і вони були досить руйнівними.

Тож я думаю, що він робить те саме, тому що у нього є ідея не просто розчавити Росію. Він дуже прив'язаний до цієї зворотної ідеї Ніксона, де він хоче відірвати Росію від Китаю. Тому, перш ніж запровадити нищівні санкції проти її нафтового сектору, він збирається пограти з ними. Він кладе їх у кишеню і каже: "Я призупиняю ці санкції".

Тепер він іде і пропонує Путіну все на світі. Він навіть безпідставно ображає Зеленського, ймовірно, просто для того, щоб завоювати прихильність росіян і сказати: "Хлопці, я не хочу вбивати ваш нафтовий сектор. Давай, укладаймо угоду".

Є певні докази з того, що я чув сьогодні від Bloomberg, що, очевидно, тривають дискусії. Моя підозра полягає в тому, що цей раунд спроб знову провести дискусії з росіянами, ймовірно, не спрацює, але справи у росіян йдуть погано. Можливо, вони ведуть якісь переговори. Я не знаю, я не можу передбачити.

Але я передбачаю, що якщо врешті-решт Путін зробить те, що він зробив минулого разу, як коли він поїхав на Аляску, американці навіть не встигли представити всі економічні стимули, які вони мали для нього. Він почав читати Трампу лекції про давню слов'янську історію і про те, як Росія і Москва повинні правити Україною. І знаєте, Трампу це набридло, він повернувся додому і запровадив ті санкції, про які я згадував раніше.

Тому я думаю, що якщо Путін не доведе цей процес до кінця, Трамп зрештою може вдатися до жорстких санкцій. Коли він зрозуміє, що доклав усіх зусиль, але не досяг бажаного результату, то може їх запровадити. Адже ці санкції, які переважною більшістю підтримав Конгрес США, Трамп уже підписав, і вони є справді драконівськими.

І я скажу вам, якщо я помиляюся щодо того, що Трамп задумав, і він цього не зробить, я цілком впевнений, що будь-який наступний президент запровадить ці санкції. Тож я думаю, що він грає в цю гру, це його спосіб ведення переговорів. На мою думку, інші зі мною не погоджуються, очевидно, але я думаю, що це цикл, через який він проходить.

Як це впливає на рейтинг республіканців?

Але чи не здається вам, що це неправильний підхід перед проміжними виборами? Безумовно, підхід Трампа і його лестощі на адресу російського диктатора Путіна, який щодня вбиває українців, насправді руйнують позиції республіканців серед усіх прихильників MAGA?

Щодо Трампа існують дві теорії. Я чув, як він казав – ви дивитеся всі ці маленькі кліпи на YouTube, де репортери розмовляють з ним у минулому: "Знаєте, люди не розуміють, що я роблю. Вони не зрозуміють, що я роблю на міжнародній арені. І так, я втрачу багато голосів". Це одне ставлення. З іншого боку, він також дуже зацікавлений у перемозі на виборах.

Я б сказав, що люди, яким не подобається Трамп у США, мають дуже глибокі причини не любити його, і це стосується не лише України. Це просто внутрішня політика. Цих людей він не змінить. Він зробив дійсно жорстокі речі щодо імміграції та багатьох інших питань. Це не наша тема, але люди дійсно засмучені.

Тим часом у його базі є люди, яким також не подобається те, що він зробив, але є й ті, кому це подобається. Дехто вважає його занадто м'яким. Частина того, що він робить в Україні, певним чином приваблює частину його бази, а іншу – ні.

Тому я думаю, що ви не можете пояснити це виборами. Він намагається використати дизельну угоду, щоб допомогти з виборами, але всі ці інші речі, які він робить... Щодо питання спроб вести переговори з росіянами і всіх цих поступок, вони збираються спробувати.

Схоже, що може відбутися тристороння зустріч за участю Путіна, Трампа та президента Зеленського. Зеленський повністю за це, і це, ймовірно, було б позитивно. Просто подивитися, як розвиватимуться події, так? Тому що настав час закінчити цю війну. Очевидно, що настав час покласти край цій війні. Вона зайшла надто далеко, триває надто довго, занадто багато смертей. У певному сенсі всі з цим згодні.

Тож я не думаю, що ви можете пояснити всі ці речі виборами. Трамп проходить через цикл, коли він хотів би, щоб ця війна закінчилася. Якщо Путін дійсно захоче укласти угоду, він може спробувати нав'язати Україні речі, які їй не подобаються. Таке траплялося раніше, і Зеленський з Трампом йшли на певні компроміси щодо цих речей.

В основному з українського боку все вирішено. Зеленський і Кабінет міністрів давно погодилися на припинення вогню на місці, але вони не хотіли укладати жодної мирної угоди, якщо вона не буде гарантована. У Трампа були ці економічні угоди, які, за його словами, допомогли б гарантувати це в майбутньому, майбутній президент, американські компанії, що працюють там. Зеленський сказав, що цього недостатньо, і був дуже засмучений цим.

Трамп дійсно натиснув на інших членів НАТО, і вони зібралися разом. Макрон натиснув на інших членів НАТО, і вони створили цю Коаліцію охочих. Я маю на увазі, що європейці не збираються вводити війська в Україну заздалегідь, на жаль. Навіть добровольців. Це інше питання. Але вони погоджуються, що якщо буде мирна угода, вони використають свої збройні сили, щоб якимось чином патрулювати і забезпечувати її виконання. І українська сторона цим задоволена.

Тож тепер все залежить від Путіна, чи скаже він: "Гаразд, я згоден на припинення вогню", чи запропонує щось інше, і чи відбудеться реальна дискусія. Є певні ознаки того, що якщо він піде на тристоронню зустріч, і якщо повідомлення, які я чув 15 хвилин тому перед нашим ефіром, правдиві, то прямо зараз відбуваються дуже інтенсивні дискусії про те, як укласти угоду щодо Донбасу. Побачимо, що станеться.

Трамп дає, як ми кажемо англійською, "морквини" Путіну, щоб спробувати його заманити. Але всі знають, включно з Путіним, що в його кишені є великий "батіг". І цей батіг – це санкції Грема-Блюменталя. Якщо все це розвалиться і Путін не доведе справу до кінця, це наступне, що має зробити Трамп. І це було б руйнівним для Росії.

Як Вашингтон намагається "приборкати" Москву?

Раніше Трамп казав, що Україна не має карт на столі. А зараз наша країна провела успішні контрнаступальні операції. Отже, суть у тому, що коли Україна зараз має багато карт на столі, Америка вирішує купити це дизельне пальне, укласти цю угоду, щоб відправити мільярди доларів. Тож так, тут просто багато запитань, і ми не маємо жодного оптимістичного бачення ситуації.

Я цілком розумію. Але знаєте, з Трампом дійсно важко намагатися об'єктивно аналізувати те, що відбувається, тому що часто йому байдуже, чи ненавидять його люди. Насправді йому подобається маніпулювати подібними речами.

Водночас я досліджував це. Здається, ми говорили про це рік тому в серпні, коли Україна розпочала свою нову кампанію безпілотників, яка досі триває проти нафтопереробних заводів. Була одна раніше, проти якої пан Байден рішуче заперечував, але Україна провела її самостійно, власними засобами, і вона пройшла досить добре. Це було як доказ принципу, але збройні сили не змогли її по-справжньому підтримувати.

Тож рік тому в серпні, після того, як усі угоди, які Трамп намагався укласти з Путіним, знову розвалилися, за даними New York Times, американське ЦРУ та інші фахівці з військової логістики в Україні запропонували українцям: "Чому б вам не спробувати цю кампанію знову, і цього разу ми допоможемо вам з логістикою, цілевказанням і так далі". І вони погодилися, склали план, пішли до Білого дому, і Трамп погодився.

Тож це інший бік історії. І він сказав: "Гаразд, я маю завдавати болю деякий час". І він завдавав болю деякий час, а тепер повернувся до своєї іншої сторони. Ви маєте рацію. Україна зараз справляється досить добре.

Тож ви насправді перебуваєте в кращій позиції, якщо будуть переговори, ніж країна була кілька місяців тому. Навіть попри те, що ці безпілотники б'ють по вас, у військовому плані ви, здається, справляєтеся досить добре. І в кампанії проти нафтопереробних заводів.

Тож, можливо, це гарний час для переговорів. Трамп, здається, думає, що спробує це зробити. Але це його стиль. Він не просто накладе на Росію ці санкції, які має в кишені. Спочатку він використає їх і скаже: "Гей, Путін, подивись, що в мене є. Давай спробуємо укласти угоду. Я запропоную тобі всілякі речі".

Це його стиль. Я не кажу, що я б робив саме так. Але я просто намагаюся пояснити, яким, на мою думку, є цикл, через який він проходить.

Чому європейці "затихли"?

Ви були на Варшавському безпековому форумі. Що ви чули в кулуарах? Як європейські та американські посадовці відреагували на раптову поведінку Трампа?

Так. Це якраз ставало відомо. Історія з дизелем з'явилася, поки я був там. Там було багато вищих відставних військових, командувачів і таке інше з боку США, і всі вони мають проблеми, очевидно, як і всі ми, з адміністрацією Трампа.

Але одну річ я помітив серед американців, які там були, і також багатьох представників служб безпеки, військових і міністерств з кількох інших країн, включаючи Польщу. Раніше, коли Трамп робив подібні речі, всі ставали дуже емоційними і засмученими. І я це розумію. Але я завжди думав: "Гаразд, ви емоційні, давайте сядемо і поговоримо про те, що це означає, що ми збираємося з цим робити".

І те, що я помітив цього разу, здавалося набагато більш тверезим: "Гаразд, Трамп робить цю річ, ми не повинні надто дивуватися, давайте продовжимо наші дискусії про те, що потрібно зробити, щоб допомогти Україні". І це було те, що я бачив під час дискусій серед європейців і американців, які там були.

Я не говорю про урядовців, про людей, які зараз в уряді. Тож у певному сенсі це мене вразило. Це була більш твереза аналітична дискусія, на відміну від минулого. Я не кажу, що люди не були емоційними, але це було більш зріло, можливо.

Ну так, але іноді люди дуже емоційні на таких зустрічах і більш чесні, тому що на кону нічого не стоїть, я маю на увазі, що вони зазвичай вже не обіймають посад. Але наскільки близька Україна до того, щоб серйозно підірвати нафтову промисловість Росії на цьому етапі?

Я не мав детальних дискусій з моїми українськими колегами про це вже два чи три тижні, але ви можете бачити те, що бачите в новинах. Вони можуть дуже ефективно вражати різні міста, навіть Санкт-Петербург зараз. І моя оцінка залишається приблизно такою ж щодо зброї, яку Україна має у своєму розпорядженні.

Те, чим вона дійсно може завдавати дальніх ударів – це безпілотники, і вони дуже добре координують це, попри всі проблеми зі Starlink та Ілоном Маском. Це досить ефективно.

Наскільки я розумію, ситуація залишається такою: коли ви б'єте по цих нафтопереробних заводах, вони залишаються закритими, можливо, до півтора місяця, 6 тижнів або близько того. І якщо ви дійсно хочете зламати систему, аналіз показує, що російській державі доведеться вкласти в неї стільки грошей, що можна буде почати говорити про колапс системи.

Вам потрібно тримати їх закритими десь від 12 до 15 тижнів. А це залежить від наявності ракет, більш інтенсивних, важчих ракет, які можуть зламати великі насосні станції, що керують цими нафтопереробними заводами.

А також порти. Порти дуже складні. Це купа бетону, пірсів і труб, які можна відремонтувати. Але якщо ви, наприклад, зламаєте великі насоси, які перекачують туди нафту, то це дійсно важко відремонтувати. Це займає багато часу. Але безпілотники, наскільки я розумію, цього не зроблять. Вам потрібні ракети.

Ви запитали мене про Варшавську безпекову конференцію, і я скористався тим, що там є військові, які знають деталі. Я сказав: "Гаразд, Трамп не дає Tomahawk". Навіть серед людей, які дуже хочуть, щоб він дав Tomahawk, серед військових, є розуміння, що у Сполучених Штатів є певна проблема. Це не серйозний дефіцит, але є певна нестача.

І якщо ви пам'ятаєте, приблизно в той час, коли Трамп сказав Зеленському: "Я хочу дати вам Tomahawk", він накричав на Піта Гегсета в Овальному кабінеті. Він сказав: "Чому ти ніколи не розповідав мені про це? Ти не сказав мені прямо про проблеми з нестачею Tomahawk, що ми витрачаємо їх занадто швидко". Тож це, очевидно, має стосунок до того, що Трамп скасував своє рішення надати Tomahawk.

Тепер повернемося до повітряної кампанії проти російської нафти. Я думаю, люди в цій сфері визнають, що те, по чому Україна б'є і що робить, не обов'язково є тим, що вони хочуть або сподіваються зробити. Це те, що вони можуть зробити. І тому вони б'ють по нафтопереробних заводах, бо це те, що вони можуть. Україна хотіла б закрити порти, щоб нафту не можна було експортувати, і все б зупинилося і дійсно зруйнувало систему. Але потрібні ракети великої дальності.

Оскільки схоже, що поки що вони не отримають Tomahawk, ми чекаємо, поки Україна розробить власні ракети. Але, наскільки я розумію, це займе більше часу, ніж оптимістично кажуть деякі YouTube-канали. Багато ракет існують, але вам потрібна певна їх кількість, і на їх розробку просто потрібен час.

Тож я подумав, що ми повинні натиснути на європейців. У французів є ракети. У німців є дуже хороші ракети, наприклад, Taurus. І як зазначив мені один військовий, він сказав: "Ні, ні, подивіться на радіус дії. Жодна з них не може досягти трьох головних портів з України. Вони не можуть дістати до Приморська, Усть-Луги чи Новоросійська. У них занадто малий радіус дії".

Що змушує мене задуматися: про що, в біса, думають європейці? Їхні найкращі крилаті ракети, які, звісно, розроблені на випадок якогось конфлікту з Росією, не можуть долетіти навіть на півдорозі до Москви з Берліна чи тим більше з Парижа. Тож це не рішення.

Тому я бачу, що тут є проблема з переходом цієї кампанії проти нафтопереробних заводів на наступний етап. І дозвольте мені просто сказати, що я думаю, що такі люди, як Ліндсі Грем до своєї смерті, Річард Блюменталь і сенатори, які підтримували ці нищівні санкції, розуміли ці речі. Вони могли б також зупинити експорт з цих портів за допомогою цих драконівських санкцій, націлившись на п'ять провідних країн, які її купують. Тож це інша можливість прямо зараз дійсно вивести це на інший рівень.

І ми вже обговорювали це з вами. Інша річ полягає в тому, що в українців була ідея: "Гаразд, але ми можемо бити по кораблях, що заходять у порт". І, можливо, вони будуть це робити, але, очевидно, з цим виникли ускладнення. Здається, цей аспект заспокоївся. Я не впевнений, що це закриє порти і зробить те, що потрібно.

Тож такою є моя оцінка щодо того, що я знаю про ситуацію з повітряною кампанією проти російської нафти, яку проводить Україна. Великі досягнення. Ще є куди рухатися, і зараз, я думаю, досить зрозуміло, що потрібно зробити, щоб перейти на наступний етап, і це займе час.

Яку роль в цій історії відіграє Пекін?

Путін запропонував зустріч з Трампом і Сі Цзіньпіном у Китаї цього листопада. І Путін хоче миру, за словами міжнародних журналістів, на власних умовах, або, як усі кажуть, Трамп хоче ядерного роззброєння. Чого хоче Сі Цзіньпін? Що Китай насправді сподівається отримати від цієї зустрічі? Безумовно, Сполучені Штати і Китай є свого роду рівними в економічному плані, але Росія точно ні.

Правильно. Я думав про це і слухав деяких людей останнім часом. Росія і Китай, очевидно, Сполучені Штати вже три чи чотири роки рухаються до цього змагання великих держав. Існує ця проблема Росії та Китаю, яку потрібно розв'язати. Але Росія і Китай дуже по-різному створюють проблеми для міжнародної системи.

Росія – це "стара школа", як за радянських часів і навіть століття чи два до того. Це ніби: "Ми хочемо захопити сусідні країни і розширити нашу територію, щоб ізолювати себе від світу і експлуатувати ці території".

Китай, з іншого боку, окрім захоплення деяких територій на островах у Південно-Китайському морі, що пов'язано з контролем над ближньою морською зоною і забороною доступу Сполученим Штатам, не бере участі в наш час ні в чому подібному до захоплення сусідніх країн.

Вони більше залежать від експорту, дуже сильно залежать від експорту для свого багатства, для своєї економічної моделі, яка насправді працювала для них досить добре. Вони перейшли від більш звичайних продуктів, дешевих товарів масового виробництва, до високотехнологічних продуктів, як ми знаємо, і електроніки. Вони рухаються вгору.

Проблема в тому, що їхнє населення дуже бідне. Я бачив днями, не знаю, вони десь на 70-му місці чи щось таке. Це досить низький рівень доходу на душу населення. Узбережжя багате, але всередині країни є багато людей, які дійсно бідні. Тож проблема, яку вони мають, полягає в тому, що вони можуть виробляти всі ці речі, маючи близько 40% світових виробничих потужностей, і багато з них дуже передові, але їхнє населення не може це купити. Тому вони повинні це експортувати. Вони повинні знаходити ринки збуту.

І проблема тут полягає в тому, що найбільшим ринком для них протягом усього періоду відкритої глобалізації, періоду ліберального світового ринку, були Сполучені Штати, тому що Сполучені Штати споживають величезну кількість речей. Насправді саме тому США дуже ізольовані від міжнародної економічної системи так, як інші країни ні. Німеччина, наприклад, має схожу проблему з Китаєм, але це вже інша дискусія.

Тож коли Трамп розмовляє з Китаєм, це інше. Сі потрібно вивозити ці продукти. Сполучені Штати вирішили: "Ми не збираємося купувати ці продукти. Ми збираємося ввести на них мита. Ми збираємося ускладнити вам ці речі".

Тому Китай почав демпінгувати своїми продуктами в Європі, своїми автомобілями, електромобілями і тому подібним. І тепер європейці, яким потрібен був бізнес у Китаї, бачать, що вони не можуть дозволити дешевим китайським продуктам надходити, і вони нарешті починають рухатися до того, щоб заблокувати це.

Тож те, що потрібно Сі Цзіньпіну – це угода з Трампом, щоб він міг продовжувати експортувати. Але Трамп і європейці будуть наполягати: "Так, але ви не повинні демпінгувати продуктами, вам доведеться бути чесними у своїй конкуренції". І саме про це йде дискусія.

Якщо Сі Цзіньпін не зможе вирішити цю проблему, економічна криза в Китаї продовжуватиме зростати, а економічна криза там є. І саме тоді ми турбуємося про те, що він може використати військовий варіант у різні способи. Я не знаю, що саме він збирається цим вирішити, але очікується, що він може це зробити, і саме до цього Сполучені Штати дуже готуються.

І саме тому Трамп має цю дуже глибоку віру в те, що він повинен відокремити Сі Цзіньпіна від Путіна. Ви не можете дозволити їм бути разом. І це одна з причин, чому він готовий так сильно прогинатися перед Путіним, щоб відтягнути його в бік Європи, в моєму розумінні його стратегічного мислення.

Однак це не тільки Трамп. Це групи, які перебувають навколо Білого дому, впливові люди, які мають теорії щодо цих речей і працюють з ним. Це зовсім інша історія.