"Трамп спробує видавити капітуляцію з України": Рашкін про небезпечні два місяці

Поразка республіканців на проміжних виборах до Конгресу США суттєво змінює політичне становище Дональда Трампа. Демократи отримують нові можливості впливати на рішення Білого дому, але до початку роботи нового складу Конгресу американський президент ще може спробувати реалізувати свої зовнішньополітичні плани.

  Adv

Громадський і політичний діяч США Юрій Рашкін в інтерв'ю 24 Каналу пояснив, чому найближчі два місяці можуть стати особливо небезпечними для України та як Трамп може скористатися часом, що залишився до зміни політичного балансу у Вашингтоні. Він також розповів про розкол серед республіканців, можливі домовленості США з Росією та Китаєм і перспективи відновлення масштабної американської допомоги Україні.

популярні відео

Чому поразка республіканців стала ударом по Трампу

Американські медіа називають результати виборів історичною поразкою Дональда Трампа. Демократи перемагають навіть у традиційно республіканських штатах, зокрема в Канзасі. Що стало головною причиною такого розгрому?

Реклама

Ми вже бачимо, як люди починають дистанціюватися від Трампа. Причому першим це фактично зробив його віцепрезидент Джей Ді Венс, який назвав однією з причин поразки війну з Іраном.

Але тут виникає просте запитання: хто розпочав цю війну? Адже це рішення адміністрації Дональда Трампа. І коли віцепрезидент говорить про війну як про причину виборчої катастрофи, він фактично перекладає відповідальність на президента.

Мені це навіть нагадує шекспірівську історію про Юлія Цезаря та Брута. Тільки тепер ми спостерігаємо подібну політичну драму всередині американської адміністрації.

Джей Ді Венс зацікавлений у власному майбутньому. А для Республіканської партії найважливішими вже стають президентські вибори 2028 року.

Щоб мати на них шанси, республіканцям потрібно поступово відходити від Трампа. Політик, який ще вчора допомагав перемагати, тепер може тягнути за собою всю партію вниз.

Реклама

Трамп став для них розпеченою картоплиною, якої потрібно якнайшвидше позбутися. Адже найгірше, що може статися з кандидатом, – опинитися поруч із надзвичайно непопулярним політиком.

За останні два роки американці побачили наслідки рішень Трампа. Він обіцяв повернути економічне процвітання, знизити ціни та зробити життя людей дешевшим, але натомість виборці зіткнулися з війною в Ірані та подорожчанням пального.

І це одна з головних причин того, що Республіканська партія зазнала такого удару. Люди голосували не лише за конкретних кандидатів, а й висловлювали своє ставлення до політики президента.

Чим небезпечний Трамп після втрати більшості

Трампа вже називають кульгавою качкою. Але чи не стане він тепер ще небезпечнішим через власне роздратування та бажання довести, що залишається впливовим?

Так, цілком може стати. Трамп уже нагадує всім, що він досі президент Сполучених Штатів.

Реклама

У принципі, для американської політики це не нова ситуація. Після серйозної поразки на проміжних виборах президенти нерідко намагаються продемонструвати, що зберігають владу та можуть визначати політичний порядок денний.

Пригадайте Білла Клінтона. Його обрали у 1992 році, а вже через два роки демократи зазнали важкої поразки на виборах до Конгресу. Клінтону довелося переконувати американців, що президент залишається важливим політичним гравцем.

Проте через наступні два роки він знову переміг на президентських виборах.

А в Трампа ситуація інша. Він уже перебуває на другому президентському терміні й не може просто готуватися до чергового переобрання.

Тому його заяви про те, що він досі президент, я сприймаю насамперед як спробу залякати опонентів і змусити їх зважати на його позицію.

Кого він може намагатися залякати – власних політичних супротивників, Європу чи Україну? І чому американські виборці настільки різко змінили своє ставлення до нього?

Реклама

У Трампа завжди є певні зобов'язання перед людьми, від яких він залежить. Але американських виборців насамперед цікавить їхній власний гаманець.

Він обіцяв економічне процвітання, говорив про величезні виплати громадянам. Зокрема, лунали обіцянки щодо п'яти тисяч доларів, які американці нібито могли отримати. Я дуже сумніваюся, що ці гроші справді виплатять.

Натомість люди щодня платять більше на заправках.

Я спеціально подивився ціни. 28 лютого галон бензину коштував 2 долари 39 центів, а напередодні нашої розмови – вже 4 долари 39 центів.

Тобто різниця становить два долари за кожен галон. І цю різницю американці відчувають безпосередньо зі своєї кишені.

Нафтові компанії, можливо, заробляють більше. Але звичайному американцю від цього не легше.

Трамп обіцяв, що після його повернення все стане дешевшим. Його виборці очікували зниження цін на пальне, продукти, яйця та інші товари. А тепер бачать зовсім іншу картину.

Реклама

Саме ціни на бензин, на мою думку, відіграли вирішальну роль у його поразці. Його політична база голосувала з розрахунком на економічні переваги, яких так і не отримала.

Водночас багато американців два роки тому дали Трампу другий шанс. Частина виборців не була в захваті від нього, але обирала між ним і Камалою Гарріс.

Тепер же Трампа оцінюють за реальними результатами його президентства. І для багатьох людей вони виявилися розчаруванням.

Президент намагається компенсувати втрату впливу погрозами застосувати вето. Але тут є важливий момент: Конгрес за достатньої підтримки законодавців може подолати президентське вето.

І кожне таке голосування стане перевіркою для республіканців. Чи готові вони й надалі підтримувати непопулярного президента, чи почнуть захищати власне політичне майбутнє?

Чим нижчим ставатиме рейтинг Трампа, тим більше республіканців можуть від нього дистанціюватися. А це поступово послаблюватиме навіть ті важелі впливу, які він ще зберігає.

Реклама

Чи почнуть республіканці виступати проти президента

В оточенні республіканців уже говорять, що відповідальність за поразку лежить на Трампі. Чи можуть вони почати блокувати його рішення, щоб зберегти власні політичні перспективи?

Тут потрібно розділяти дві категорії людей: політиків, яких обирають громадяни, та посадовців президентської адміністрації.

Сенатори, конгресмени й губернатори змушені думати про майбутні вибори. Для них важливо залишатися популярними, адже інакше вони втратять свої посади.

А ось міністри, радники та інші представники адміністрації значною мірою залежать особисто від Трампа. Для багатьох із них завершення його президентства означатиме й завершення власної політичної кар'єри.

Тому протягом наступних двох років між цими групами можуть виникати серйозні конфлікти.

Я очікую, що Трамп намагатиметься використовувати всі доступні йому державні інституції, щоб чинити опір політичним супротивникам. Це можуть бути і федеральні правоохоронні органи, і спецслужби, і Пентагон.

Реклама

Водночас нова більшість у Конгресі зможе проводити розслідування, організовувати слухання та вимагати пояснень від представників адміністрації.

Трамп, найімовірніше, намагатиметься перешкоджати таким процесам. Він може тиснути на посадовців, щоб вони не давали свідчень, а також обіцяти їм помилування в разі виникнення юридичних проблем.

Це буде серйозне протистояння всередині американської влади. Але для України в ньому є одна важлива обставина.

Чим більше часу Трамп витрачатиме на боротьбу з Конгресом та захист власного оточення, тим менше можливостей у нього залишатиметься для підтримки політики Путіна.

Але ж Конгрес може обмежувати фінансування Пентагону та інших структур. Наскільки це зв'яже Трампу руки?

Так, це один із важливих механізмів. Проте вирішальним буде те, як поводитимуться самі республіканці.

Демократам досить легко голосувати проти непопулярного президента з іншої партії. А республіканцям доведеться обирати між лояльністю до Трампа та власними виборцями.

Раніше вони боялися його прихильників, адже Трамп міг підтримати іншого кандидата проти них на партійних праймеріз.

Але якщо кандидати самого Трампа почнуть програвати, цей страх поступово зникатиме. Тоді навіть політики, які раніше виконували всі його побажання, можуть стати значно самостійнішими.

Питання лише в тому, чи готові нинішні республіканці до такої поведінки.

Трамп роками підтримував людей, які демонстрували особисту відданість йому. Серед таких політиків можна згадати сенатора Томмі Тубервілла з Алабами.

Але тепер навіть традиційно республіканські штати не виглядають такими непохитними, як раніше.

У Міссісіпі демократи отримали несподівано хороші результати. Причому йдеться про штат, де республіканці історично мають надзвичайно сильні позиції.

Однією з причин я вважаю активізацію афроамериканських виборців.

Республіканці намагалися змінювати межі виборчих округів, щоб зменшити шанси демократів і послабити представництво афроамериканського населення. Але в результаті це спонукало ще більше людей прийти на вибори.

У деяких округах демократи перемогли попри зміни виборчих меж.

І це показує, що Трамп прорахувався не лише з економічною політикою, а й зі спробами змінити виборчу систему на користь своєї партії.

Важливо й те, наскільки різноманітною стала коаліція демократичних виборців.

На цих виборах з'явилося багато історичних результатів: обирали жінок і представників різних етнічних та релігійних спільнот на посади, які раніше вони не обіймали.

Республіканці можуть насміхатися з того, що демократи радіють такому різноманіттю. Але я бачу в цьому зовсім інше.

Різні групи американського суспільства змогли об'єднатися навколо спільної політичної мети. І саме завдяки цій коаліції виникла потужна демократична хвиля.

Для українців це зрозуміла історія. Коли люди з різними поглядами об'єднуються перед спільною загрозою, вони здатні досягати результатів, які раніше здавалися неможливими.

Найнебезпечніші два місяці для України

Що тепер зміниться для України та Росії? Чи втратить Путін можливість домовлятися з Трампом на вигідних для себе умовах?

Я бачу дуже небезпечний період. Наступні два місяці Трамп, на мою думку, всіма силами намагатиметься витиснути капітуляцію з України.

І робитиме це передусім через послаблення обмежень для Путіна.

У російського диктатора з'являється можливість посилити атаки по Україні, використавши час, поки новий склад американського Конгресу ще не розпочав повноцінну роботу.

Я припускаю, що Кремль намагатиметься застосувати максимум доступних сил протягом цього періоду. Причому що швидше, то краще для Трампа, який хоче отримати результат до втрати частини своїх політичних можливостей.

Американський президент прагне представити себе миротворцем. Він хотів би приїхати на міжнародний саміт із домовленістю про завершення війни та продемонструвати власний дипломатичний успіх.

Але я побоююся, що йдеться про умови, які означали б капітуляцію України перед Росією.

Для Трампа важливе те, як його президентство увійде в історію. Він хоче, щоб його запам'ятали людиною, яка завершила велику війну.

Проте в такій ситуації головним може стати не справедливість домовленостей, а сам факт їхнього підписання.

Це особливо небезпечно для українців, які щодня живуть під російськими обстрілами.

Я розмовляю з людьми в Україні й чую, що в Києві знову виникають проблеми зі світлом, водою та іншими комунальними послугами. І це ще до початку справжніх зимових холодів.

Я переконаний, що Україна здатна вистояти. Але не можна забувати, яку ціну люди платять за кожен день війни.

Тому найближчі два місяці я вважаю надзвичайно складними. Путін може спробувати скористатися ними для посилення військового тиску, а Трамп – для просування вигідного Кремлю варіанта переговорів.

А як Трамп зможе послаблювати обмеження для Путіна, якщо республіканці вже зазнали поразки та частина політиків відходить від президента? Де він знайде підтримку?

Я бачу два основні напрямки, за якими, на мою думку, Трамп намагається діяти у відносинах із Путіним.

Перший – тиск на Україну, щоб змусити її погодитися на умови Кремля. Я вважаю, що Трамп робить для цього все, що може в межах своїх повноважень.

Але потрібно враховувати, що подібний тиск триває вже досить довго й досі не дав бажаного результату. Україна не погодилася на капітуляцію.

Другий напрямок – повернення Росії до міжнародної політики та економічної співпраці із Заходом.

І тут у Трампа значно більше можливостей.

Ми бачимо спроби залучати російських представників до міжнародних зустрічей, обговорювати участь Росії в різних організаціях і відновлювати контакти з її керівництвом.

Зокрема, йдеться про спроби повернути російських посадовців, серед них Сергія Лаврова, до міжнародних майданчиків, де їхня присутність раніше була небажаною.

На мою думку, Трамп зацікавлений у таких домовленостях не лише з політичних причин. Я припускаю, що його цікавлять і можливості особистого фінансового зиску.

Коли президент перебуває на першому терміні, він часто думає про переобрання. На другому терміні постає питання того, що залишиться після завершення президентства.

Для багатьох президентів це означає прагнення досягти важливих міжнародних домовленостей або залишити після себе політичну спадщину.

А у випадку Трампа я бачу передусім зацікавленість у фінансових можливостях, які можуть виникнути завдяки його політичній владі.

Саме тому він може намагатися проштовхувати економічні домовленості з Росією, доки має для цього достатньо повноважень.

Проте після початку роботи нового Конгресу реалізувати такі плани стане значно складніше.

Чому російський дизель може не потрапити до США

Але американські політики та представники енергетичної галузі вже виступають проти постачання російського дизеля. Губернаторка Нью-Джерсі попередила про можливі санкції проти компаній, які розвантажуватимуть такі судна. Як Трамп зможе просувати домовленості з Кремлем за такого спротиву?

Він намагатиметься укладати угоди там, де матиме для цього можливість.

Мене дуже тішить позиція представників американських штатів, які виступають проти російських постачань. Вони можуть використовувати доступні юридичні механізми, щоб не допустити реалізації таких домовленостей.

Важливу роль відіграють і законодавці.

Наприклад, сенатор Річард Блументаль і конгресмен Джеймі Раскін звертали увагу на можливі порушення законодавства під час операцій із російськими товарами.

Подібні попередження змушують компанії та їхніх керівників замислюватися над юридичними наслідками співпраці з Росією.

Я впевнений, що така робота матиме результат. Адже навіть якщо адміністрація Трампа підтримує певну угоду, це не означає, що всі американські компанії готові брати в ній участь.

Водночас президент шукатиме інші варіанти економічної співпраці.

Ми вже чули про історію з російською компанією "Новатек" та її діяльністю, пов'язаною з Аляскою. На мою думку, подібні випадки показують, що адміністрація може намагатися обходити політичні й економічні перешкоди.

Але це вдаватиметься не всюди.

Щодо дизельної угоди, то я вважаю її насамперед кремлівською ініціативою, яка мала допомогти Росії отримати додаткові доходи.

Для Путіна було важливо хоча б частково відновити економічні зв'язки зі США та створити прецедент, після якого можна було б домовлятися про нові постачання.

Проте після результатів виборів політичний сенс цієї історії значною мірою зник.

Спроба відкрити для російських енергоресурсів американський ринок наштовхнулася на спротив. Тепер Кремлю та адміністрації Трампа доведеться шукати інші шляхи.

Я радий, що в Сполучених Штатах є політики та представники бізнесу, готові протистояти таким домовленостям.

Проте не думаю, що на цьому спроби Трампа й Путіна зупиняться. Вони й надалі намагатимуться домовитися там, де залишатимуться можливості.

Китай може скористатися слабкістю Трампа та Путіна

Путін може не приїхати на саміт G20 у Маямі, хоча Трамп зацікавлений у його поверненні до міжнародної політики. Водночас Сі Цзіньпін готовий до нових контактів зі США та Росією. Чи може Китай використати ослаблення обох лідерів?

Це дуже цікава ситуація. Ми багато обговорювали можливість зустрічі трьох лідерів, які хотіли б домовлятися про майбутній світовий порядок між собою.

Китай традиційно діє з довгостроковим розрахунком. Але це не означає, що Пекін не може використовувати короткострокові політичні обставини.

Мене зацікавило те, що Сі Цзіньпін публічно погодився на нові контакти після масштабної поразки республіканців на американських виборах.

Я припускаю, що китайське керівництво побачило вигідний момент для переговорів.

Трамп щойно зазнав серйозного політичного удару. Йому дуже потрібна можливість вийти до американців і заявити, що він досяг великої міжнародної угоди.

Він хотів би представити це як особисту перемогу, яка хоча б частково компенсує поразку його партії.

І в Пекіні, на мою думку, добре це розуміють.

Зараз Китай може спробувати отримати від Трампа більше поступок, ніж за інших політичних обставин.

Проте потрібно розрізняти ті рішення, які американський президент може ухвалювати самостійно, і ті, що потребують погодження Конгресу.

Після зміни парламентської більшості такі обмеження можуть стати значно відчутнішими.

Путін теж підходить до можливих переговорів з ослаблених позицій.

Росія продовжує війну проти України, зазнає втрат і не може досягти поставлених військових цілей. Водночас Кремль намагається повернути собі міжнародний вплив.

Трамп після виборів також виглядає значно слабшим, ніж очікував.

А Китай має власні інтереси, зокрема щодо Тайваню, і може використовувати суперечності між іншими державами для отримання вигідніших умов.

Сі Цзіньпін опиняється в ситуації, коли два потенційні партнери зацікавлені в домовленостях і не мають настільки сильних позицій, як хотіли б.

Але є ще один важливий момент: Трампу потрібні швидкі результати.

У нього залишилося два роки президентства, а після приходу демократів до Конгресу можливості просувати суперечливі рішення можуть скоротитися.

Не можна виключати і нових розслідувань, які створять для президента додаткові політичні труднощі, аж до спроб розпочати процедуру імпічменту.

Тому Трамп, на мою думку, намагатиметься домовлятися швидко, не надто переймаючись довгостроковими наслідками для Республіканської партії.

Його цікавитиме можливість якнайшвидше продемонструвати успіх і отримати вигоду від домовленостей.

Саме цю слабкість Китай може спробувати використати.

Новий Конгрес може повернути пряму допомогу Україні

Після 3 січня, коли почне працювати новий Конгрес, чи може Україна розраховувати не лише на закупівлю американської зброї за європейські кошти, а й на відновлення прямої допомоги США? Можливо, й постачання наступального озброєння?

Я думаю, що такі можливості з'являться.

Потрібно згадати законодавчу ініціативу, яку раніше просували в Палаті представників в обхід спікера Майка Джонсона.

Йшлося про пряму фінансову допомогу Україні. Без прив'язки до тарифів, війни з Іраном чи інших питань, які згодом почали додавати до американських законодавчих ініціатив.

На мою думку, цю ідею поступово перетворили на зовсім інший законодавчий механізм, пов'язаний із ініціативами сенатора Ліндсі Грема.

Але я вважаю, що до початкової пропозиції можна повернутися.

Новий склад Сенату може знову розглянути відповідний законопроєкт і спробувати забезпечити його ухвалення.

Причому важливо, щоб документ передбачав конкретну допомогу Україні, а не залишав усе на розсуд президента.

Адже ми вже побачили, як Трамп може використовувати власні повноваження для затримування або обмеження військової підтримки.

Тому законодавці можуть намагатися створити механізм, який зобов'язуватиме адміністрацію виконувати визначені рішення.

Україна залишається важливим питанням для американської зовнішньої політики. Тим більше, що російські удари продовжуються, а українські міста потребують захисту.

Я думаю, у Конгресі зростатиме розуміння необхідності діяти швидше.

Але не потрібно очікувати, що Трамп спокійно погодиться з новими законами.

Він намагатиметься затягувати процес, використовувати право вето та шукати юридичні можливості для блокування рішень.

Не виключаю, що деякі питання розглядатимуться в судах, зокрема у Верховному суді США.

Це означає, що навіть за сприятливого для України складу Конгресу боротьба за реальні постачання озброєння триватиме.

Особливо важливими стануть голоси республіканців, які раніше підтримували допомогу Україні, але водночас залишалися членами партії Трампа.

Хто замінить прихильників України в Конгресі

На виборах частина республіканців, які підтримували Україну, втратила свої місця. Чи зможуть нові законодавці компенсувати їхню відсутність?

Це дуже важливе питання, адже не можна оцінювати новий Конгрес лише за кількістю демократів і республіканців.

Потрібно дивитися на конкретних людей та їхні позиції.

Наприклад, я дуже радий, що Вікторія Спартц програла вибори.

Для багатьох людей, які працювали над підтримкою України, її позиція була особливо болючою. Адже Спартц сама походить з України, проте згодом почала підтримувати рішення, які я вважаю антиукраїнськими.

Вона пояснювала свою діяльність боротьбою з корупцією та критикою українського керівництва. Але для мене її політична позиція дедалі більше збігалася з позицією найближчих прихильників Трампа.

Водночас є й втрати, про які я шкодую.

Наскільки я розумію, конгресмен-республіканець Браян Фіцпатрік також програв вибори. І це прикрий результат для тих, хто підтримує Україну.

Фіцпатрік був одним із небагатьох республіканців, які, залишаючись у партії, регулярно демонстрували готовність не погоджуватися з президентом.

Приблизно у 70% голосувань він підтримував позицію Трампа. Але в інших випадках міг діяти самостійно, зокрема щодо важливих для України питань.

На мою думку, це робило його одним із найвідповідальніших представників Республіканської партії.

Особливо якщо порівнювати його з політиками, які почали відкрито критикувати Трампа лише після оголошення про завершення власної кар'єри.

Наприклад, Дон Бейкон і Том Тілліс стали значно сміливішими у своїх заявах після того, як вирішили не балотуватися знову.

Тому я вдячний Фіцпатріку за його позицію, хоча результати виборів для нього виявилися несприятливими.

Але тепер демократи матимуть значно більше впливу в Конгресі. І це частково змінює значення голосів окремих республіканців.

Для подолання президентського вето їхня підтримка все одно буде потрібна. Проте демократи отримають більше можливостей самостійно формувати політичний порядок денний.

Я очікую, що американські політики почнуть активніше виступати на підтримку України, пропонувати нові законодавчі ініціативи та вимагати конкретних рішень від адміністрації.

Водночас публічні заяви ще не означатимуть автоматичного надходження зброї. Попереду залишатиметься боротьба за те, щоб рішення Конгресу справді виконувалися, навіть якщо Трамп намагатиметься їм перешкоджати.

Трамп спробує витиснути капітуляцію з України за два місяці: дивіться відео