Вучич програв дострокові вибори: хто зламав його багаторічне домінування в Сербії

Александар Вучич визнав поразку на дострокових парламентських виборах у Сербії. За його словами, перемогу здобув «Студентський список», сформований на тлі майже дворічних антиурядових протестів.

Про це повідомляє The Straits Times.

«Ми ще не маємо остаточних результатів, але на основі вибірки зрозуміло, що ми програли ці вибори. Переміг "Студентський список"», — заявив Вучич.

За його оцінкою, студентський рух може отримати від 135 до 140 місць у 250-місному парламенті, тоді як його Сербська прогресивна партія — близько 105. Вучич заявив, що інші політичні сили до парламенту не проходять.

Ці вибори стали найсерйознішим викликом багаторічному політичному домінуванню Вучича. Він уперше очолив уряд Сербії 2014 року, а згодом став президентом. На нинішніх виборах він балотувався на посаду прем’єр-міністра.

Як студентський рух став головним суперником Вучича

Як пише агентство Reuters, дострокові вибори відбулися після майже двох років масштабних студентських протестів. Вони почалися після трагедії у Нові-Саді 2024 року, коли внаслідок обвалення навісу на залізничному вокзалі загинули 16 людей. Протестувальники вимагали відповідальності за трагедію та боротьби з корупцією.

З часом студентський рух отримав широку підтримку та перетворився на головного політичного суперника Вучича. До його виборчого списку увійшли 250 кандидатів, серед яких викладачі університетів, актори та фермери. Очолив список кардіолог Ілія Срданович.

Головними пунктами програми студентів стали боротьба з корупцією та зміни в системі освіти.

Вибори також відзначилися рекордною активністю виборців: станом на 19:00 явка становила 67,6% — найвищий показник у Сербії від часу розпаду Югославії 1992 року.

Раптові відставки політиків у світі — останні новини

Політичні зміни у Сербії відбуваються на тлі низки гучних відставок у Європі.

У липні 2026 року прем’єр-міністр Молдови Александру Мунтяну раптово подав у відставку, пояснивши це тим, що більше не може виконувати свої обов’язки відповідно до власних принципів. Водночас він не заявляв про завершення політичної кар’єри.

У червні про відставку оголосив прем’єр Великої Британії Кір Стармер. Рішення він ухвалив на тлі внутрішньопартійного тиску, однак мав залишатися на посаді до обрання нового лідера Лейбористської партії.

Інший сценарій був у Вірменії: Нікол Пашинян подав у відставку в серпні перед початком роботи нового парламенту. Після перемоги його партії на виборах він знову очолив уряд.