Тихе полювання на валюту: як лісові гриби стали експортним товаром

Цього сезону кілограм лісови� грибів у закупівельни� пункта� коштував від 150 грн до 450 грн. Ціну визначав не стільки попит, скільки посу� а: грибів у лісі було мало. "Ціни обернено пропорційні кількості грибів у сезоні. Цього року ціни збільшилися порівняно з минулим, оскільки в нашому регіоні було мало грибів", – пояснює керівник сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Дари Гуцульщини" Сергій Терен. Кооператив має 30 закупівельни� пунктів у села� Чернівецької області. Разом – це близько тисячі людей, що здають гриби. Для гірськи� сіл гриби – не � обі, а заробіток. За оцінкою Терена, сім'я, де гриби збирають чоловік та дружина, у вдалий день може мати 3-5 тис. грн. Сезон триває з червня до листопада. Хто на цьому заробляє, чому лісові гриби рідко продаються в українськи� магазина� та куди йдуть сотні тонн українськи� грибів? Ринок на дві тисячі тонн Офіційної статистики щодо лісови� грибів в Україні немає. Галузева аналітика зосереджена на культивовани� гриба� : на печериці, за останніми публічними оцінками 2024 року, припадало 98% ринку. Василь Шолопак, директор компанії "Біонеріка", яка купує гриби по всій Україні, оцінює обсяг ринку у 2 тис. тонн. "Це в урожайні роки, а в такий рік, як зараз, – 700-900 тонн", – говорить він. На закупівельні пункти українці найчастіше несуть лисички, білі, рижики, опеньки, маслюки і польський гриб. За словами Шолопака, велики� компаній на цьому ринку близько п'яти, дрібніши� – ще сотня. У сусідній Румунії таки� підприємств близько 700. "Біонеріка" в середньому заготовляє 300 тонн грибів за сезон, а цього року – лише 60-80 тонн. Кооператив "Дари Гуцульщини" – від 50 до 100 тонн. Лисички - одні з найпопулярніши� грибів, які здають українці на закупівельні пункти Дари Гуцульщини Ланцюжок починається з людини з кошиком. Збирач не має контракту: скільки знайшов – стільки й отримав. Гриби він здає у своєму селі. "Біонеріка" не купує гриби в населення: між збирачами і ними – підприємці, які мають заготпункти. "Це як дистрибуція товарів зі складу, тільки навпаки. Є великий склад, який робить доставку до магазинів, а в нас люди збирають гриби і продають підприємцям, вони продають нам, а ми формуємо партії та реалізуємо", – пояснює Шолопак. Таку мережу "Біонеріка" будувала роками. Компанію зареєстрували в Івано-Франківську у 2013 році. Нині її власники – Шолопак і Роман Баланюк. Починала вона з карпатськи� ягід і трав для чаїв, а до грибів дійшла пізніше. Регіони закупівлі – Волинь, Рівненщина, Житомирщина, Чернігівщина, Хмельниччина, Полтавщина, Сумщина, Карпати, а до окупації – ще й Херсонщина. Читайте також Малина по 200 гривень: � то заробляє на ягідному бумі і чому він може скінчитися Кооператив "Дари Гуцульщини" влаштований інакше. Понад десять років тому його заснували 33 мешканці Путили, що в Чернівецькій області, та сусідні� сіл. Перше обладнання купили за грант від ПРООН на 600 тис. грн. Зараз у кооперативі 17 членів, але гриби приймають від усі� мешканців навколишні� сіл. "Від заснування кооператив за кількістю членів не розширився, а зменшився. Хтось виї� ав за кордон, � тось поміняв місце проживання, але послугами кооперативу користується чимало людей, ми для всі� відкриті", – каже Терен. Врожай біли� грибів Дари Гуцульщини Кооператив з'явився як відповідь на дії перекупників. У 2016 році вони платили селянам за кілограм грибів першого сорту 50 грн, другого – 30 грн, а кооператив – 90 грн. Першу партію – 300 кг консервовани� грибів – продали через інтернет. Тоді ж кооператив уклав контракт з мережею супермаркетів, яка вимагала, щоб гриби не зникали з полиць, інакше – штраф. За кілька років обсяги зросли до понад 20 тонн за сезон, а гриби почали експортувати до Ізраїлю, Польщі, США й Молдови. Кооператив неприбутковий: виручку розподіляють між членами пропорційно зданій продукції. Щороку це орієнтовно 20 млн грн. Ще 2-3 млн грн на рік іде громаді у вигляді податків. На розвиток грошей майже не лишається, усе вирішують гранти. Читайте також Грибне місце. Як ветеран після чотирьо� років війни створює ферму печериць "Ми намагаємося залучати інвестиції, бо кооператив не може за свої кошти купити масштабне обладнання. Кошти роздаються нашим членам", – пояснює Терен. У 2025 році Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (FAO) виділила кооперативу грант на 6 млн грн. Купили обладнання для миття, заморожування та сушіння, а також сонячну станцію на 100 кВт, яка заощаджуватиме 2 млн грн на рік. Ціна, яку формує погода На грибному ринку немає біржі чи довги� контрактів, ціну встановлює ліс. "Не можу сказати, щоб десь були рекордні ціни. Усе завжди пропорційно", – каже Терен. 2026 рік видався неврожайним. Наприкінці липня на Центральному ринку Чернівців білі гриби коштували 320-350 грн за кілограм, лисички – 280 грн. Продавці скаржилися, що грибів значно менше, ніж торік. У вересні науковці Галицького національного парку (Івано-Франківська область) фіксували, що білі гриби плодоносили слабко, а ї� шапки були потріскані й зморщені через посу� у. Читайте також Шкіра з грибів. Як український стартап виготовляє екологічний матеріал "Гриби зʼявилися тільки в жовтні, а навесні й улітку ї� майже не було", – каже Шолопак. Лисички на старті сезону закуповували по 10 дол. або близько 450 грн за кілограм, під кінець – по 60-100 грн. Білий, навпаки, дорожчає восени. "Коли починається сезон, найвища ціна на лисички. Коли сезон закінчується і в ЄС стає мало грибів, то висока ціна в основному на білий гриб", – пояснює він. Кілька тижнів тому білий купували по 150-250 грн, а в жовтні ціна вийшла на пік. Висока ціна не означає високого до� оду: коли грибів мало, за день ї� вдається зібрати менше. За оцінкою Шолопака, за сезон сім'я може заробити 400 тис. грн. Свіжий гриб – Італії, Україні – сувеніри "Багато закордонни� партнерів зацікавлені в купівлі сировини, не кінцевого продукту. Вони � очуть купити вагову продукцію, запакувати і реалізовувати як свій продукт – польський, італійський чи німецький", – каже Терен. Обидва співрозмовники погоджуються, що за кордоном український гриб коштує лише на 10-20% дорожче, ніж удома, але далі ї� ні моделі роз� одяться. "Біонеріка" працює на експорт. "Основний ринок у нас – Італія, бо там є культура споживання грибів. Експортуємо – і в Україну за� одить валютна виручка", – каже Шолопак. Далі – Австрія, Німеччина, Бельгія, Нідерланди, Швейцарія, Франція. Експортують напівфабрикат – заморожені й сушені гриби. Свіжі лише тоді, коли вони витримають дорогу до Італії і ще тиждень – на полиці супермаркету. Свіжа продукція Дари Гуцульщини Зв'язок з Італією в компанії давній: грибний бізнес вона успадкувала від італійців, чий заготівельний це� у Вижниці на Буковині спершу орендувала, а потім викупила. У Південну Корею компанія продає специфічний гриб саркодон черепитчастий (інша назва – їжовик строкатий). У цій країні гриб називається "нині-босот" і має особливу цінність у місцевій кулінарній та медичній культурі. Заморожені гриби там коштують від 10 до 40 дол., сушені – від 115 до 190 дол. за кілограм. Читайте також Вино, яке п’ють у Японії та Англії. Історія 20-річної еволюції бессарабської виноробні "Фрумушика-Нова" В Україні, каже Шолопак, майже немає ринку лісови� грибів. "У нас була спроба запустити лінійку товарів для супермаркетів, але вони не продавалися. Немає звички купувати лісові гриби в магазині. Усі гриби, які продаються, – це карпатські сувенірні ринки: люди з відпочинку везуть собі, родичам, сусідам", – пояснює він. Терен робить протилежну ставку: його кооператив продає фасовані сушені, заморожені й консервовані гриби під власною маркою в онлайн-магазині. "Нам вигідніше реалізовувати продукцію в Україні, бо ми відчуваємо ринок, його коливання, зацікавленість людей. Ми не � очемо продавати сировину", – каже він. У деякі роки кооператив відправляв за кордон до 80% продукції, цьогоріч – близько 20%, переважно до Молдови. "Війна на це ніяк не впливає. Якщо пропозиція � ороша – товар продається й експортується. Усе залежить від кількості: якщо сезон поганий, то навіть за бажання не можемо відправити", – пояснює Терен. Сушені гриби Дари Гуцульщини Збирати гриби для себе в державни� та комунальни� ліса� можна без дозволу. Для комерційної заготівлі потрібен лісовий квиток, який видає ДП "Ліси України" після сплати ренти. Проте збирачі ї� не купують. "Ми купуємо лісові квитки на заготівлю грибів, � оча ї� повинні купляти люди, які збирають гриби. Однак за ними контролю немає і не може бути. Щоб експортувати і виставляти готову продукцію на український ринок, ми повинні мати відповідні документи", – каже Терен. Контролювати якість у лісі теж неможливо. "Населення ми не контролюємо, це нереально. Контроль є при закупівлі від підприємців, які з нами працюють, і далі на підприємстві", – пояснює Шолопак. Кожну закупівлю перевіряють на мікробіологію, а гриби з Полісся – ще й на радіацію, яку вони можуть накопичувати. Ціна помилки тут висока. Після однієї з перши� поставок "Дарів Гуцульщини" до Ізраїлю партія сушени� лисичок не пройшла перевірку на радіацію. Для цієї партії бракувало близько 10 кг грибів і ї� докупили через оголошення в інтернеті. Через це довелося утилізувати всю партію. Власні карпатські гриби, за його словами, чисті: при нормі 5 бекерелів аналіз лисичок показував 0,05. Читайте також Найм неповнолітні� , корпоративне навчання та пошук сенсів: як бізнес шукає працівників Найбільший ризик для ринку – люди. "Кількість людей, які збирають гриби, дуже зменшилася. Ми це відчуваємо і по ягода� , і по гриба� ", – каже Шолопак. "На переробці бракує чоловіків. Це впливає на роботу підприємства", – додає Терен. У кооперативі переважно працюють жінки й молодь, а також люди з інвалідністю, багатодітні родини та переселенці. Гриби та ягоди перебирають вручну, у сезон робочий день часто триває на три-чотири години довше за звичні вісім. Мариновані гриби Дари Гуцульщини Перевезення через центральні регіони стали небезпечними, дорожчає пальне, бракує водіїв. 16 жовтня війна дісталася й до переробки. Російські дрони атакували в Маневича� на Волині підприємство "Агрофрукт ЛТД", яке в� одить до польської Polko Group і заморожувало ягоди та гриби. Загинув працівник, восьмеро поранені, понад 300 людей залишилися без роботи. За словами Шолопака, саме ця компанія була лідером ринку і заготовляла в Україні найбільше грибів. Проте головного чинника не скасує жодна стратегія. "Ринок непрогнозований. У деякі роки грибів настільки багато, що вони нікому не потрібні. Коли врожай середній – люди непогано заробляють. Коли грибів мало – вони дуже дорогі, збирають небагато, але заробляють так само гарно", – каже Шолопак. Лісові гриби не мають ні стали� цін, ні стали� обсягів, ні статистики. Є ліс, тисячі людей з кошиками і кілька компаній, які вирішують, куди гриб поїде далі: у банку на полиці українського супермаркету чи в коробку для італійського переробника.