Попри обстріли: як українська молодь об'єднує українців удома та за кордоном

Прифронтове Запоріжжя, літо 2026 року. Софія Муравйова, представниця мережі «Посли європейської молоді» (Young European Ambassadors), вирішила провести виставку у рідному місті, яке регулярно зазнає російських обстрілів.

«Зібралося близько 40 людей. Тобто це багато як для міста, в якому постійно лунають вибухи, відбуваються дронові атаки або атаки КАБами. Зібралася переважно молодь. Це були люди віком від 14 до 35 років — саме та аудиторія, на яку ми розраховуємо під час організації наших заходів», — розповідає представниця ініціативи та одна з організаторок мандрівної виставки Responsibilities We Share. Ця експозиція переосмислює Декларацію відповідальності людини, яку написав всесвітньо відомий український економіст і візіонер Богдан Гаврилишин.

Ми поговорили з українськими молодіжними активістами у дні, коли Україна відзначила День відповідальності людини. Дату 19 жовтня встановила Верховна Рада за ініціативою Фонду родини Богдана Гаврилишина. Вона збігається з днем народження українського громадського діяча та співзасновника Всесвітнього економічного форуму в Давосі. А у 2026 році ще й виповнюється 100 років від дня його народження.

«Ми беремо активну участь у формуванні майбутнього»

Серед відвідувачів згаданої виставки були й люди, які знали Богдана Гаврилишина особисто або відвідували його виступи. Вони ділилися спогадами, а молодші учасники обговорювали принципи відповідальності та їхнє значення сьогодні.

Повномасштабна війна змінила потреби української молоді та підходи до роботи з нею. Якщо раніше активісти, вчені чи молоді таланти вважали досвід інших країн найціннішим, то зараз власні ініціативи та досягнення — визначний компонент у міжнародному діалозі. Як ці зміни відбуваються на практиці — можна простежити на прикладі Фонду родини Богдана Гаврилишина та його співпраці з ініціативою «Посли європейської молоді», що фінансується ЄС та реалізується програмою EU NEIGHBOURS east.

У травні 2026 року виставку представили в Ольденбурзі, у просторі Kreativ Café, де до української та німецької аудиторії долучилися також представники інших країн. У кожному місті експозиція залишалася доступною для безкоштовного відвідування протягом кількох тижнів після відкриття.

У листопаді 2025 року Софія Муравйова разом із колегою організувала відкриття такої виставки в Українському домі у Гамбурзі. Серед гостей були українці, німці та представники дипломатичної спільноти. Презентацію проводили українською і німецькою мовами, щоб до обговорення могли долучитися різні аудиторії.

«Молоді люди сьогодні не просто планують своє життя і майбутнє. Ми вже беремо активну участь у формуванні майбутнього України через волонтерство, громадські ініціативи, міжнародну комунікацію, підтримку громад і представлення України за кордоном», — говорить Софія Муравйова.

Що змінилося під час повномасштабного вторгнення?

Однією з найбільших програм, які започаткував Богдан Гаврилишин, стала «Молодь змінить Україну». Вона почала діяти у 2012 році та була орієнтована на молодих людей, які прагнули впроваджувати зміни у своїх професійних сферах і громадах.

Спочатку учасники формували команди та вирушали до шести європейських країн — Польщі, Німеччини, Австрії, Швейцарії, Швеції та Норвегії. Кожна з них була прикладом для вивчення певних практик державного управління, економіки, екології чи інших сфер. Наприклад, у Польщі молодь досліджувала децентралізацію, а у Швейцарії — особливості фінансової системи.

Володимир Антків, менеджер спільноти Фонду родини Богдана Гаврилишина, пояснює, що від початку програма передбачала не просто ознайомлення з європейськими практиками, а їхнє подальше застосування в Україні. Однак із часом змінився і сам характер обміну досвідом.

«Раніше це було більше про отримання закордонного досвіду, його дослідження, вивчення. Зараз це ще й можливість ділитися зі світом цікавими, кращими практиками», — пояснює Володимир Антків.

За його словами, ця зміна стала особливо помітною після початку повномасштабного вторгнення. Зокрема, у 2024 році під час поїздки до Швейцарії українські учасники програми вже самі ділилися власними практиками та кейсами з організаціями, які відвідували.

Програму кілька разів змінювали. З 2018 до 2021 року вона передбачала навчання у місцевих школах розвитку, після якого частина випускників отримувала можливість міжнародних поїздок. Після перерви, у 2023 році, її оновили під назвою «Молодь змі (ц)нює Україну».

Зміна назви відображала новий підхід до молодіжного лідерства: українська молодь уже бере активну участь у змінах, тому потребує не лише натхнення чи нових знань, а й практичних інструментів для реалізації власних ідей.

Учасники почали більше працювати з проєктним менеджментом, фандрейзингом, підготовкою заявок на фінансування та розвитком власних ініціатив. У 2023–2024 роках частина випускників отримала можливість реалізувати проєкти завдяки малим грантам, а інші — продовжити міжнародний обмін досвідом.

За словами Антківа, змінилися і фінансові умови, в яких працюють молодіжні та громадські організації. Частина донорів скоротила свою присутність в Україні, тому під час навчання учасникам почали більше пояснювати, як ефективно використовувати наявні ресурси.

«Не завжди буде можливість залучати безліч ресурсів від різних донорів», — зауважує він.

Саме тому, пояснює Володимир, у програмі посилили компонент проєктного менеджменту: учасників навчають працювати над власними ініціативами, готувати заявки та шукати фінансування.

У 2025 році Фонд також реалізував окрему програму підтримки молодих підприємців. Вона була відповіддю на потребу допомогти молодим людям, які хочуть розпочати власну справу. У майбутньому, за словами Антківа, цей напрям можуть відновити або інтегрувати до інших молодіжних програм.

«Я, до речі, той приклад, коли на програму потрапив не з першого, а з другого разу. Спочатку я пробувався в групу до Норвегії, але мене не відібрали. А з другого разу відібрали до групи Польщі. Я йшов на програму, щоб отримати міжнародний досвід, бо мене цікавили децентралізація та екологія», — згадує він.

Під час участі в програмі Володимир особисто познайомився з Богданом Гаврилишиним, який спілкувався з молодими учасниками, цікавився їхніми професійними планами та тим, як вони збираються застосовувати отримані знання. Згодом Антків сам став координатором локальних навчальних програм у Тернополі, Чернівцях і Львові. Із 2023 року він працює менеджером спільноти Фонду. За його словами, сьогодні вона об’єднує понад 1600 випускників різних програм, тоді як на момент його приєднання до спільноти їх було близько 200.

З думкою про молодь за межами України

Повномасштабне вторгнення змінило і роботу Послів європейської молоді. На початку 2022 року ініціатива ще поступово поверталася до офлайн-заходів після пандемії COVID-19. Проте війна знову обмежила можливості для зустрічей. Частина учасників виїхала за кордон, деякі згодом повернулися до України. Водночас зросла потреба розповідати міжнародній аудиторії про Україну, її боротьбу проти російської агресії та прагнення вступити до Європейського Союзу.

«Використовуючи свої знання англійської та інших іноземних мов, ми комунікували з різними аудиторіями й поширювали інформацію про Україну, про те, що насправді відбувається, за що ми боремося і чому процес європейської інтеграції України є важливим. Тому що фактично через декілька днів після початку повномасштабного збройного вторгнення наша держава подала заявку на вступ до Європейського Союзу. І це яскраво демонструє нашу стійкість і прагнення рухатися до ЄС навіть у таких складних умовах», — розповідає національний координатор ініціативи «Посли європейської молоді» в Україні Ярослав Морозов.

За його словами, після початку повномасштабної війни також зросла зацікавленість молоді в участі у програмі ЄС. Для багатьох кандидатів можливість пояснювати європейську інтеграцію України та представляти країну за кордоном стала одним із головних мотивів долучитися до мережі.

«Коли ми проводили нові набори до нашої ініціативи, до нас подавалося ще більше кандидатів і кандидаток, ніж раніше. Усі вони на запитання про мотивацію брати участь у цій ініціативі відповідали якраз про необхідність промоції євроінтеграційного шляху України, особливо в умовах великої війни, і про своє бажання на волонтерських засадах організовувати різноманітні освітні події», — пояснює Морозов.

Українські учасники мережі проводять тренінги, дискусії та моделювання роботи інституцій ЄС у школах і університетах. Вони пояснюють, як працює Європейський Союз, які можливості він пропонує для навчання, стажувань і волонтерства та як відбуваються інтеграційні процеси.

Для тих, хто через війну опинився за кордоном, участь у мережі стала ще й можливістю підтримувати зв’язки з Україною та працювати з міжнародною аудиторією.

«Якщо це були представники молоді, які перебували за кордоном на навчанні чи професійних стажуваннях, то вони використовували ці можливості, які в них були, і робили це за кордоном, комунікували з іноземцями, поширюючи знання про Україну», — говорить Ярослав.

За його словами, з лютого 2022 року український осередок Послів європейської молоді провів понад 700 онлайн- та офлайн-заходів. Серед них — моделювання Європейського парламенту в Києві, Львові та інших містах, тренінги про Європейський Союз, молодіжні конференції та панельні дискусії. Представники мережі також співпрацювали з Делегацією ЄС в Україні та брали участь у заходах за участю посолки ЄС Катаріни Матернової.

Попри складні безпекові умови організатори прагнуть проводити більше живих зустрічей. Морозов пояснює, що після кількох років пандемії та повномасштабної війни можливість особисто спілкуватися, разом працювати над проєктами й будувати тривалі партнерства стала особливо важливою для молоді.

Саме тут співпраця Послів європейської молоді із Фондом родини Богдана Гаврилишина набуває ще одного значення. Спільні виставки та освітні заходи об’єднують українців, які залишилися вдома, тих, хто живе за кордоном, та молодь з інших європейських країн. Вони дають можливість обговорювати не лише європейські цінності, а й те, як відповідальність за суспільство проявляється в повсякденних рішеннях і громадській діяльності.

«Для мене ця ініціатива стала можливістю розвиватися не лише професійно, а й особистісно. Тобто працювати, навчатися в міжнародному середовищі», — розповідає Софія Муравйова.

Водночас вона навчилася командної роботи та відповідальності, адже більшість проєктів учасники ініціюють і реалізують спільно. Також Софія отримала можливість представляти Україну на міжнародному рівні.

«Я вважаю, що особливо важливим є те, що така ініціатива допомагає молодим людям перейти від зацікавленості до конкретних дій. Реалізовувати власні проєкти, заходи, ініціативи, долучатися до громадського життя, створювати такі можливості для інших людей, які, можливо, ще не так багато знають про них», — пояснює вона.

Продовжуючи навчатися, співпрацювати та брати участь у житті своїх громад навіть під час війни, молоді люди втілюють на практиці принципи, закладені в Декларації відповідальності людини. Для України, яка одночасно протистоїть російській агресії та рухається до членства в ЄС, активна участь молоді набуває особливого значення.

Авторка: Ольга Консевич